Ти не винна!

Жінкам властиво відчувати почуття провини. Ми почуваємося винними за розбиту чашку, невдалу долю матері, за мимовільні промахи на роботі й за те, що в нас неправильне вбрання.

Коротше, ми почуваємося винними за все підряд. Чому так відбувається? Що змушує нас не спати ночами й подумки "обсмоктувати" всі свої промахи?

Як розібратися у причинах цього почуття й назавжди позбутися від шкідливої звички відчувати провину, розповідає модний психолог Андрій Курпатов у своїй книжці "Засіб від депресії".

З почуттям провини потрібно боротися!

Якщо ми відчуваємо провину, то нам здається, що це цілком виправдано. Адже ми зробили щось не так, ми завинили. Зрозумійте тільки, що від нашого почуття провини нікому не буде краще. Буде тільки гірше.

Якщо ми зробили щось не так, то з почуттям провини потрібно щось робити, а не мучитися. Суцільні муки можуть призвести до повної втрати працездатності.

Почуття провини провокує депресію

Потрібно навчитися відрізняти провину від сорому. Зовні ці почуття дуже схожі, але насправді вони дуже відрізняються одне від одного.

Сором ми відчуваємо, коли нас застали на "місці злочину". Для виникнення цього почуття потрібні: "ганебна" дія й людина, яка нас за цією дією застала.

Для почуття провини нам необхідні інші умови: наші претензії до самих себе, найчастіше глибоко приховані, а тому неочевидні.

І тут починається наша "самоїдська" душевна робота. І в цьому разі душевна робота - це не зовсім добре. Якщо ти в депресії, то така душевна робота може стати роботою твоєї депресії, а не душі.

Що таке почуття провини?

Провина - це досить дивна й невиправдана спроба повернутися в минуле та змінити його. Наприклад, якщо мати каже, що вона неправильно виховувала свою дитину, то їй хочеться повернутися в минуле і змінити його.

Таке бажання може принести лише шкоду матері. Адже в реальності змінити нічого неможливо. Хоч таке бажання і здається хорошим, насправді безглузде й може лише призвести до депресії.

У такому разі спробуйте відповісти собі на просте питання: чи могло минуле бути іншим? Якщо ви відповідаєте позитивно, то ви занадто просто розумієте життя.

Кожна подія в нашому житті - це не ваше випадкове рішення, а дія, продиктована величезною кількістю найрізноманітніших зовнішніх сил і незалежних від нас обставин.

Простіше: ми могли б бути іншими батьками, якби в нас із вами були інші батьки.

І ще ми чомусь упевнені, що в минулому ми могли знати, чим закінчиться справа. Але ми просто не могли цього знати!

Насправді провина - це жорстоке й невиправдане почуття. І ми завжди без вини винуваті. А продовжувати так думати - значить, нічого не розуміти в житті. Тому припиняйте цю справу.

Провина - зворотний бік манії величі

Якщо ми відчуваємо провину, то ставимося до себе упереджено. Чи хочемо ми бути найкращими? Так, безумовно. А чи подобаються нам власні помилки? Ні, ми ж хочемо бути в усьому найкращими.

Отже, якщо в момент депресії ми думаємо, що нічого не варті, то ми говоримо про те, що хочемо бути чогось вартими.

"Називати себе в друкованих виступах "ми" мають право лише президенти, редактори і... хворі на солітер" - Марк Твен.

У доброму психічному здоров'ї ми намагаємося відповідати вигаданому нами ідеалу. У депресії ж це прагненням може бути патологічним.

Зніміть вимогу до себе бути в усьому найкращим. Скажіть собі: нехай я буду найнікчемним із нікчем, і при цьому буду задоволений собою й тим, що я є, ніж стану ідеалом і злегка ненормальним.

Дозвольте собі бути "ніким"

Перестаньте вимагати від себе бути "найкращим". Дозвольте собі бути "ніким". Тоді ви зрозумієте, що ваші самопринизливі оцінки - лише блеф депресії.

І вам достатньо перестати боятися власної "неспроможності". І як тільки цей страх випарується, ви перестанете відчувати постійну провину.

Ви звільнитеся від ілюзії "ідеалу" для нормального й повноцінного життя. І станете щасливою людиною.

Читай, як депресія підвищує сексуальність.