Кожний підліток повинен «убити батька»!

Через підлітковий вік своїх дітей багато батьків проходять насилу.

Донька, яка лише рік тому горнулася до мами розумом і серцем, раптом починає наїжачуватися з приводу й без, кожне сказане слово сприймається як привід до критики, можливість підкреслити її «відсталість». А між батьком і сином часом розпочинаються справжні війни…

– Це цілком нормально, – стверджують психологи. – Більше того, хлопчикові така «війна» просто необхідна! Борючись із батьком, майбутній чоловік проживає найважливіший період у своєму житті – ініціалізацію, охарактеризувати яку можна дуже яскравими словами: «Убити батька!».

Але не сприймай ці слова буквально, у їх основі – зовсім природні й абсолютно безкровні процеси. Річ у тім, що в період статевого розвитку у хлопчика зненацька «відкриваються очі» і він бачить у своєму батькові суперника…

Ініціаторами війни, звісна річ, виступає юне покоління, як більш задиристе, з більш гарячою кров'ю. Батькам залишається лише прийняти виклик, що в більшості випадків і відбувається.

Так звані примітивні племена воліють природну війну між батьком і сином ввести в «цивілізовані» рамки: у певному віці хлопчик одержує право на рівні вступити у відкрите єдиноборство з батьком, доводячи свою силу та спритність, здатність терпіти біль і голод.

Ініціалізація юнака нерідко набуває всіх ознак катування: наприклад, деякі індійські племена влаштовують для підрослих пацанів «сауну». За спеціальною технологією будується «лазневий» вігвам, у якому збираються всі чоловіки племені. Вийти звідти можна тільки за командою старійшини або, якщо все стає зовсім нестерпно, можна вимовити спеціальну фразу, що означає ганьбу… І пацани сидять!

Є й більш «видовищні» випробування: з необхідністю порвати своє тіло, прагнучи вирватися з «пут» просмикнутої крізь шкіру ліани. Солідний шрам заміняє таким хлопчикам паспорт громадянина й дає їм право на рівноправну участь у житті рідного племені…

Страшнувато? Але погодься, цей спосіб переходу хлопчика в юнаки значно гуманніший, ніж дворічне чи трирічне вимотування нервів! Принаймні, стосовно батьків…

Але ми – цивілізовані… І рідко якому батькові вистачає мудрості прийняти неусвідомлений виклик свого сина помірятися силами та допомогти йому з максимальною користю пройти по цій «стежці війни». Найчастіше сорокалітні чоловіки так само несвідомо, як і їхні, охоплені гормональними бурями сини кидаються в бій, ламаючи ще не зміцнілу волю дорослішаючого на очах чоловіка. Причому роблять це так завзято, наче на кону – корона племені… І перемагають! Але якою ціною? Їх сини вступають у доросле життя, так і не одержавши своєрідного «паспорта» своєї зрілості.

– То й добре! – кажуть найбільш адекватні татусі. – Індіанці будують «лазні», а нам що робити? Не в сауну ж їх із собою брати!

У сауну справді не варто: європейським чоловікам здатність терпіти фізичні страждання не потрібна. (Тим паче, що в «цивілізовані» сауни батьки ходять трохи з іншими цілями…) А от уміння приймати рішення та нести за нього відповідальність – необхідна!

Так, дозволити хлопчикові прийняти свідомо неправильне рішення не так просто… Тим паче, коли воно – явно (і несвідомо!) суперечить батьківській волі. Але якщо бажання підростаючого сина напряму не загрожує його життю – дайте йому можливість відстояти свою думку! І нести за неї відповідальність. Інакше вчорашній хлопчик відростить бороду, залишившись у душі пацаном…

За матеріалами: tochka.net версія для друку

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Поділися в соціальних мережах

Теги

Читай також


Новини партнерів


Коментарі (3)

символів 999

Ще на tochka.net

Новини партнерів

Новини tochka.net

МЫ В СОЦИАЛЬНЫХ СЕТЯХ

Новини партнерів

Loading...

Ще на tochka.net