Урок психоаналізу: позбуваємося "невезучих" стереотипів

Ти пам'ятаєш, як мама обвинувачувала тебе в тому, що ти ні на що не здатна? Або, можливо, тебе особливо ранила фраза батька: "Ти мене розчарувала"? Деякі психологи впевнені, такі "невезучі" стереотипи впливають на твоє життя і заважають досягти успіху.

Чи варто шукати винного у своїх бідах і як позбутися стереотипів, які заважають тобі стати успішною, розповість психолог і гештальт-терапевт Олена Гондза.

Спеціально чи ні, але кожен із батьків хоч раз у житті вимовляв фразу на кшталт "помовч, коли дорослі розмовляють" або "ні, ми цього не робитимемо, бо я так хочу". Через багато років буває таке, що, хоча у свідомому віці людина й говорить, що її виховували добре, що вона батьками пишається, ці фрази періодично спливають у її пам'яті.

На жаль, подібні слова, сказані скоріше автоматично, впливають на нас. І потім, у дорослому житті, ми частенько несвідомо шукаємо для себе на роботі, серед друзів і навіть у магазині тих самих "дорослих", яких "перебивати не можна". Аргумент "я теж уже доросла" у такі моменти чомусь не працює. І от стоїмо, говоримо у відповідь дурниці, а потім 3 дні про себе відповідаємо кривдникові. І навіть не замислюємося, що відповісти вголос зовсім нескладно, і нічого страшного не трапиться.

Для мене кращий приклад таких "невезучих" стереотипів - спілкування з педагогом дитини. Приходить батько до класного керівника і довго з ним спілкується. Слухає вчителя, навіть може виправдуватися. Але ж класному керівникові теж до спілкування готуватися треба. Навіть перед дзеркалом тренуватися. І валеріанку пити, проганяючи можливі результати діалогу в голові.

А батько йде в школу спілкуватися з колись нелюбимим викладачем, доводячи: "Маріє Вікторівно, ну от одержала я трійку, і що? От працюю, так! І Толстого дочитала". А насправді сидять дві дорослі дитини одне перед одним, і повторюють про себе: "Я доросла! Я доросла!"

Чи корисні стереотипи?

Подібні ситуації трапляються з усіма. І часто досягнення стимулюються тими самими фразами-докорами, кинутими в дитинстві. І коли результат роботи оцінюєш із боку, раптом проноситься думка: "От бачите, Маріє Вікторівно, я можу". І тут вже немає значення, що та сама Марія Вікторівна вкладала в сказану фразу 20 років тому.

Одне можна сказати напевно: нам часто зручно відігравати роль жертви. Але якщо взяти волю в кулак і намагатися позбутися цих стереотипів через досягнення, віру в слова та підтримку близьких людей, уміння поставити себе на місце іншого, стереотипи трансформуються в щось більше приємне.

Якщо повернутися подумки в ту ситуацію, коли тобі, п'ятирічному, мама, спілкуючись із подругою, каже: "Помовч, коли дорослі розмовляють", а ти вже 15 хвилин кричиш пісню. Якщо стати поруч із мамою й побачити цього крикливу дитину, якою ти був, то нічого, крім ніжної усмішки, і слів "мамо, ти була права", не виникне. Нам просто треба вміти не тільки слухати, але й чути інших.

Висновок психолога простий: хочеш, щоб стереотипи, нав'язані тобі в дитинстві, не заважали, вчися прощати. Адже ні батьки, ні бабусі-дідусі не хотіли тебе образити. Просто іноді люди не замислюються над тим, що говорять дітям...

Більше порад із психології читай на сайті therapist.com.ua

Читай також

Тайм-менеджмент: за скільки тебе навчать усе встигати

Як не попастися на обіцянки роботодавця

Поради ейчара: як одягтися на співбесіду

Маша Собко: Мій чоловік має бути сильніший за мене

Топ-10 успішних українських жінок 2011 року

Телефонуй цілодобово, якщо тобі потрібна термінова психологічна допомога психолога.

Пройди безкоштовно будь-який тест онлайн і дізнайся про себе все!