Не дивлячись на те, що Різдво є святом релігійним, одним із найголовніших у християнстві, багато його традиції прийшли з язичницьких часів і щільно сплелися в церковними обрядами, ставши повноцінною частиною підготовки і святкування.
Так, наприклад, в давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів з пори жнив дбайливо зберігали обжинкового Рай-Дідуха (Дідуха), в який встромляли стебла різних злакових культур (жита, пшениці, вівса та т.д.), і відбирали м'яке пахуче сіно.
6 січня люди брали Рай-Дідуха й сіно та несли до оселі, де господиня зустрічала їх з книшем та запаленою свічкою. Згодом усі разом встановлювали Дідуха на покуті, встеляли сіном стіл та долівку, і дітки ритуально каталися на підлозі, щоб не переводилася живність.
Згідно традиційного українського вірування, Рай-Дідуха був умістилищем дідухів-пращурів, духу житла, добрих духів-Лада. Останні, вважалося, після жнив вселяються в сніп-Дідух і з ним переходять з ниви до клуні. А інші духи-Лада переходять з полів у ліси, гори та долини. Саме на Святвечір духи разом із Дідухом, якого ще звуть "Раєм" (бо саме там перебувають душі), входять до оселі людей і для них господарі влаштовують Святу Вечерю. На цю Багату Кутю крім добрих духів приходять і бог урожаю та бог домашніх тварин.
Також у переддень Різдва, ще вдосвіта господар і господиня ритуально готували Божу їжу - кутю та узвар. Для цього особливим чином у печі накладалися дрова, які годилося запалювати "живим вогнем" (потерши деревом об дерево, або кресалом), в пізнішій традиції вже користувалися сірниками.
Особливо слідкували, щоб Божа їжа була вийнята з печі зі сходом сонця. Для остаточного приготування куті до звареної пшениці додавали мед, волоські горіхи, мак та родзинки (пшениця вважалася символом вічного життя, а мед - вічного щастя святих на Небі). Вар чи узвар готували із сухофруктів (яблук, груш, слив, вишень).
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі (2)
Ну а что вы хотели, уважаемый гость? Христианство было навязано славянам в свое время, и еще очень долго вера в языческих богов сохранялась повсеместно и массово. Отсюда вам и традиции, и ритуалы, и проч. А с другой стороны - походы в церковь и поклонение иконам - это ли не идолопоклонничество тоже? Ведь Иисус говорил "Не стройте мне храмов, и не ищите меня там". И тем не менее :)
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)Вся статья пропитана неоязычеством - читать жутко. Всех этих "дидухов-пращуров, дух жилья, добрых Духов-Лада" христианство определяет четко и недвусмысленно...
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)