Як навчити дитину постояти за себе

Питання досить неоднозначне. Погано, коли вашу дитину весь час задирають, дражнять і принижують у дитячому колективі, але нітрохи не краще, якщо вона саа має славу задираки і хулігана і однолітки цураються її, оскільки вона одразу лізе в бійку. Дитячі психологи кажуть, що і в тому, і в іншому випадку за цим стоять комплекси, невпевненість в собі і відсутність підтримки з боку батьків.

Психолог Марія Гуданова стверджує: "Захищати дитину, поки вона не навчиться захищати себе сама, потрібно обов'язково. Звичайно, не варто уподібнюватися склочникам, які з будь-якого приводу біжать "качати права" в школу, садок, у двір. Але залишати дитину беззахисною (да ще докоряти її тим, що вона не може постояти за себе сама!) дорослі просто не мають права. Адже це справжня зрада! Наприклад, якщо вашого сина або дочку регулярно ображають в дитячому садку, необхідно поговорити з виховательками. Адже адміністрація дитячої установи, яку відвідує ваша дитина, за законом відповідає за її фізичне і психічне здоров'я. Тож вихователі зобов'язані стежити за психологічним кліматом у групі, вгамовувати забіяк, не дозволяти одним дітям дражнити інших".

Найчастіше діти обзиваються і задираються, щоб побачити реакцію іншого. Або вони хочуть запросити до гри, але не знають як. І чим яскравіше дитина реагує на "витівки" на свою адресу, тим більше до неї лізуть: цікаво ж! Людина злиться, не вміє впоратися з гнівом - на ній і зриваються, хоча начебто битися ніхто і не планував.

Тоді, можливо, ефективний інший варіант - піти? Піти у відповідь на обзивання, просто не звертати уваги на кривдників, не підкріплювати їх реакції або просто звести все до жарту?

Складність у тому, що справа не в самих діях дитини, а в тому, що за ними стоїть: почуття, надії, установки, страхи, комплекси і т.д. Якщо ми говоримо і навіть робимо все, як нас вчать, а відчуваємо невпевненість у собі, то всі наші спроби будуть незграбними, і бажання супротивника продовжувати "доводити" тільки посилиться. Але якщо людина діє так, ніби вчинки іншого її не зачепили, якщо вона впевнена в собі, може необразливо пожартувати або використовувати дитячу відмовку, то наступного разу сцена навряд чи повториться.

Але що робити, якщо скрізь, куди б не потрапляла ваша дитина, вона виявляється жертвою забіяк? Зазвичай це означає, що справа не тільки в колективі. Швидше за все, в ній самій є щось, що провокує кривдників.

Зокрема, стійку агресію провокують "скалкуваті" діти. Ті, які самі задираються, а потім біжать скаржитися. І батькам треба вчити їх не давати здачі, а ладнати з навколишніми: не заздрити, не ображатися, не претендувати на постійне лідерство, ставитися до хлопців доброзичливо, не єхидствувати і т.п.

Таким чином батькам важливо допомагати дитині зміцнювати віру в себе, підтримувати її гідність і самоповагу. Праця повсякденна, кропітка, але набагато ефективніша, ніж стандартне: бий або відійди в сторону.