Як пережити звільнення? Весело!

Як найбільше щастя в житті.

26 червня 2009, 10:20
Твій вибір
Як пережити звільнення? Весело! © vedmochka.com
Це не глузування й не жарти. І що болючіше та страшніше тобі – то більш нестриманими повинні бути веселощі. Щоправда, організувати шабаш на самоті доволі складно, і прислів'я про сто друзів у цю мить набуває особливої актуальності. Поклич кілька найвідчайдушніших подруг і влаштуй у їхній компанії плач Ярославни, що плавно переходитиме в регіт. Не впевнена у своїх внутрішніх резервах? Підкріпи їх літровою пляшкою мартіні. Люба читачко! Не думай, будь ласка, що з тобою зараз розмовляє вже зовсім безголова «відьмочка»! У нашої поради – майже наукове підґрунтя. «Майже» – тому, що воно з області тієї самої енергетики, яка насправді управляє всім нашим життям. Якщо хочеш, назви це «магією» або «кризовим менеджментом», що теж смішно. Адже головне – щоб працювало! Чи не так?
Отже, що відбувається в момент особливо тяжкого для тебе звільнення? Найсильніший викид негативної енергії, що, як морський приплив, може підхопити тебе та потягти в такі далечіні, вибратися з яких буде дуже складно. Треба негайно ввімкнути противагу, зняти з події важливість. Хочеш поплакати? Ридай! Але обов'язково – з голосіннями. Й удосконалюй їх, як лише можеш! Наприклад: «Ой, бідолашна я, нещасна! Викинули мене на вулицю з усіма моїми папірцями та кнопочками! (Можеш перелічити все, що ти забирала з офісу, докладно, до дрібниць. А що? Весело!..) І далі: і хто мене тепер нагодує? І буду я нещасна, боса та голодна! І висохнуть мої рученьки, і обвиснуть мої сіднички! І закінчаться парфуми в засіках, а яйця – в холодильнику!». І т.д. Спершу це буде нелегко – ти ж насправді не дурненька! Тому спершу випий, а потім ридай. І подруги нехай не сидять склавши руки, а підказують сюжетні лінії. Можна згадати щось із важкого дитинства… Через кілька хвилин втягнешся, і здивована твоїм хамством негативна енергія, яка виплеснулася з тебе як із донора – літр крові, почне потихеньку втягуватися назад. І це саме те, що тобі зараз потрібно. Розпорошувати сили на безмовні та тяжкі копання в собі – надто велика розкіш для цього моменту. Звісна річ, цей спосіб трохи екзотичний і прийнятний не для кожної. Постарайся знайти свій варіант знизити значущість події. Це може бути письмове перерахування всіх недоліків минулої роботи: низька зарплата, нервування, надмірна завантаженість, самодурство начальства тощо. Треба постаратися знайти в негативі позитив. Таке ставлення до життя має стати правилом. І цей постулат аж ніяк не новий: приказки «Нема лиха без добра» і «Нема злого, щоб на добре не вийшло» саме звідти.
Крок другий – у щасливе майбутнє! І не інакше! Саме так треба оцінювати несподівану свою свободу. Не віриш? Рональда Рейгана звільнили з «Ворнер Бразерс» мало не за профнепридатність. Завдяки цьому він одержав можливість стати президентом США. А якби не звільнили – так і залишився б статистом. Чарлі Чаплін пішов у нікуди, оскільки режисер змушував його грати не так, як Чарлі хотілося. І хто при цьому виграв? Приклади із зовсім уже далекого життя? Ти гадаєш, у житті цілком успішних людей ніколи не траплялися звільнення? Ха-ха-ха, три рази! Зрозумій: наші можливості обмежуються лише нашими уявленнями про те, чого ми варті…
Розціни звільнення як протест Всесвіту проти непритаманного тобі заняття. Отже, ти підійшла до тієї стіни, відштовхнувшись від якої, можна почати рух у потрібному, бажаному твоєї душі напрямі. Пам’ятай, що «твої» дороги завжди відкриті. Чи не забула ти про те, що в тебе золоті руки? Що ти можеш робити ними те, що іншим не під силу? Наприклад, прикрашати весільні келихи. Так-так, є попит на таку продукцію, та ще й який! А може, ти завжди мріяла бавитися з дітьми? Іди нянькою! Добре писала в школі твори? Іди позаштатним кореспондентом! Такі люди потрібні навіть під час кризи. А може, це перший крок до кар'єри головного редактора або власника видавництва? Не може такого бути, щоб у світі для тебе не залишилося місця. Таке, звісно, буває, але тільки один раз, і після цього, як кажуть підлітки, «грає музика, але ти її не чуєш». Ти жива? Тоді шукай свою стежку. І єдине, що може тобі допомогти в цій справі – це тихий шепіт твоєї душі, яка завжди знає правильне рішення й ніколи не помиляється! У неї, щоправда, є одна особливість – дуже тихий голос, який найчастіше тоне в істерії розпачу та болоті низької самооцінки! Не допусти цього! Знаєш, коли люди випливають? Коли сягають дна й одержують можливість відштовхнутися ногами.
Отже: Хай живе звільнення! Здрастуйте, нові дороги життя!

 

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!


Коментарі (2)

символів 999