Маша Цуканова: «Українкам пора взятися за своє життя»

Прочитавши перший номер українського Voguе, Tochka.net вирішила розпитати у головного редактора Маші Цуканової про її посвяченні в «світ Voguе», бачення роботи глянцю і майбутнього української моди. Втім, розмова, як і слід було очікувати, привела нас до більш глобальних тем - наприклад, ролі жінок у сучасному світі, нових технологій і нового ставлення до материнства.

- Колишня редактор Vogue Росія Альона Долецька перед запуском журналу в Україні говорила, що виданню такого рівня тут нема про що писати - нібито індустрія недостатньо розвинена. За вашою оцінкою, чи вистачає насправді інформації?

- На відміну від Альони Долецької, я українка, все життя прожила в Києві і знаю про ситуацію дещо більше. Наші видавці у UMH - теж українці, вони бачать, відчувають і розуміють ринок. Звичайно ж, такий журнал, як Vogue, не стали б запускати в країні, де до нього не готові, або він не потрібен читачам, або, не дай Бог, немає про що в ньому писати.

• Показ Christian Dior на Паризькому тижні моди

Цей крок був десять разів продуманий з усіх боків. Ні для кого не секрет, що видавничий дім Conde Nast дуже довго придивлявся до українського ринку, багато років сюди приїжджали його представники, оцінювали ситуацію і щоразу виїжджали з негативним рішенням. І тільки минулого року вони сказали нарешті: «Так, Vogue можна випускати».

Це не випадково, ринок розвивається бурхливо. І якщо тут жити, любити цю країну, тримати очі і вуха відкритими, то знайдеться, про що розповісти читачам. Все зовсім не так сумно, як здається нашим друзям і колегам з Москви. Україна справді не Росія, дійсно у нас все по-іншому. Але «по-іншому» не означає «погано і бідно». У нас усе чудово: достатньо новин, є магазини, є шопінг-вулиці, є добре вдягнені жінки. У Vogue в Україні все буде в порядку.

- Журнал виходить російською. Чи розраховуєте ви, що його будуть купувати в Росії?

- Це питання швидше до служби дистрибуції - чи є у неї такі плани. Зі свого боку можу сказати, що коли я привезла перший український Vogue на тиждень моди в Мілан, і його побачили російські журналісти, вони зліталися на нього як птахи. Гортали, розглядали, обговорювали кожну сторінку. Сподіваюся, ми зможемо підтримати цей інтерес у майбутньому. По-перше, ми виходимо однією мовою, а по-друге, в Україні багато чудових талановитих героїв, які будуть цікаві російському читачеві. Якщо раптом видавці поставлять перед собою таке завдання, я впевнена, нам знайдеться, чим здивувати досвідчену читачку з Москви чи Пітера.

- Блогери активно обговорювали «нульовий» номер - їм він здався «більш інтелектуальним»...

- Мені дивно це чути. Ми дійсно багато що змінили після того, як провели фокус-групи і почули побажання потенційних читачок. Крім того, ми взяли до уваги поради наших інтернаціональних кураторів - Анни Харві і Карини Добротворської.

• Перша колекція Вонга для Balenciaga

В Україні ніхто ніколи не випускав Vogue, уся команда зібрана з нуля. Природно, коли ми зробили перші кроки, ми багато чого не знали про бренд, про його правила, принципи і політику. Нас направляли і вчили на прикладах конкретних зйомок і текстів. Щоб зрозуміти ДНК Vogue, нам знадобився час. Це нормальний процес становлення, через який проходить кожне нове видання. І те, що пілотний випуск був іншим, не означає, що він був «більш інтелектуальним». Просто завжди тим людям, які не знають, про що говорять, простіше робити гучні заяви.

Наш арт-директор, безумовно, зробив помилку, коли виніс на публіку пілотний випуск та не проконтролював аудиторію, яка в підсумку в чомусь перебрехала його слова і пустила цю історію далі.

- Можливо, блогери бояться того, що Conde Nast буде занадто сильно втручатися в роботу українського журналу?

- Vogue - журнал видавничого дому Conde Nast. Безглуздо припустити, що він візьме і продасть ліцензію на свій найкоштовніший, чудовий журнал і пустить проект на самоплив. Якби це траплялося, Vogue давно би втратив позиції і перетворився на пересічне видання. Це журнал, про який дбають, як про улюблену дитину.

- Розкажіть, як відбувається посвята в світ Vogue, у коло головних редакторів? Вас знайомлять з іншими редакторами, видають фірмовий блокнот і розкривають секрети компанії?

- Є правила, з якими міжнародні оператори знайомлять кожну молоду команду, але це абсолютно робочі моменти. Ніякого «таємного знання», ніяких «масонських істин» тут немає. Новачків просто вчать професіоналізму.

З деякими головними редакторами журналу я вже знайома, з кимось познайомлюся в майбутньому. Втім, є такий час і місце, коли це зробити найпростіше: під час Паризького тижня моди традиційно проходить вечеря головних редакторів Vogue. Найближчий відбудеться 4 березня в Парижі, і там мене представлять головним редакторам інших видань. Їх познайомлять зі мною і з юнаком, який робить Vogue Таїланд - вони запустилися за місяць до нас, у лютому. Однак спеціальної ініціації не буде і ніяких ритуальних танців не передбачено.

- До речі, про вечірки. На презентації першого номера всі звернули увагу на вашу розкішну сукню Valentino, і виникло питання: чи є у редактора Vogue спеціальний бюджет для покупки урочистих вбрань?

- Кожна редакція дружить з рядом домів моди і дизайнерів, які готові вдягати нас на ключових заходах. Це працює однаково практично скрізь, у тому числі в Україні. Не тільки я, але і практично вся команда українського Vogue на вечірці була в сукнях домів моди, з якими ми співпрацюємо.

• Poustovit: новий лукбук і мудборд

За кордоном, на тих же тижнях моди, я намагаюся якомога частіше вдягати одяг українських дизайнерів, щоб про них дізнавалися з модних блогів, для яких мене фотографують. Блогосфера, фотографи стрітстайлу - настільки ж важлива частина того, що відбувається, наскільки й саме fashion-шоу. Ігнорувати це явище неможливо, і є сенс користуватися ним у своїх інтересах.

- Імена дизайнерів, чиї речі носить головний редактор українського Vogue, - це секрет?

- Їх багато. Це і Лілія Пустовіт, і Лілія Літковська, і Каменська-Кононова, і Федір Возіанов, і молоді дизайнери - Кіреєва, Октябрь. Ми всіх помічаємо, просто речі не всіх дизайнерів мені личать і не завжди збігаються з моїм стилем. Ми намагаємося віддавати перевагу тим дизайнерам, які хочуть не просто самовиразитися як творча одиниця, але й намагаються налагодити повноцінний бізнес.

- Якщо обмежити бюджет тисячею доларів, де вийде краще вдягтися - в Україні чи, наприклад, у Мілані?

- При певній цілеспрямованості можна і тут на тисячу доларів добре вдягнутися. Просто це потребуватиме трохи більше зусиль, часу і смаку, ніж у Мілані. Але все можливо і в Україні, і я вірю, що з кожним роком це буде простіше і простіше. І ми зі свого боку зробимо все можливе, щоб нашим читачкам допомогти. Я сподіваюся, що з часом стиль українок еволюціонує, і нас вважатимуть не просто найкрасивішими жінками у світі, але й найбільш стильними. І скромний рівень життя цьому не завадить.

- Нещодавно в розмові з Tochka.net дизайнер Анна Бублик висловила думку, що українські жінки і так прекрасні - адже вони подобаються європейським чоловікам.

- У нас дійсно фантастичний потенціал. Ми дуже красиві, у нас фантастичні пропорції. Але радянське минуле не можна назвати модним. Тому, що стосується і української fashion-індустрії, і легкого, інтуїтивного ставлення до одягу - це все ще слід поліпшити. Ми у Vogue Україна маємо намір очолити цей процес.

- Успішні українки стали головними героїнями першого випуску Vogue. Але Дар'я Вербова, чий портрет прикрасив обкладинку, судячи з усього, була не найпростішим рішенням. Чому вибір припав саме на неї?

- У рейтингу моделей більш успішної манекенниці з українськими коренями просто немає. Це вибір, яким пишався би не просто будь-який журнал в Україні, ним би пишався будь-який журнал на Землі. Наприклад, у минулому році французький Vogue фотографував Дар'ю для обкладинки три рази. Мріяти про якусь більшу зірку було б неможливо: вона, з одного боку, українка, з іншого - прославилася саме завдяки моді, а це показує наш політичний вектор, і з третього - вона дійсно фантастично гарна жінка, прекрасна модель.

• Показ Dolce & Gabbana в Мілані: всі фото

Дар'я патріот, вона з української родини, чудово говорить українською. І вона захотіла підтримати запуск українського Vogue - з радістю взялася за цей проект. Звичайно, як кожен професіонал, вона дуже вимоглива, знає собі ціну. В результаті у нас - чудова обкладинка, про яку говорили, і говорили багато. Зі своїм завданням вона повністю впоралася.

- Чому в компанії Міли Йовович і Дар'ї Вербової не з'явилася Міла Куніс, теж дуже успішна жінка українського походження?

- У нас не було завдання увіпхати в один номер абсолютно все, що ми знаємо про Україну та українок. Ми будемо виходити 12 разів на рік, довгі-довгі роки, тому нашими героїнями встигнуть побувати всі жінки, які на це заслуговують. У нас є плани і на Дар'ю, і на Мілу одну, і на Мілу іншу, і на величезну кількість інших прекрасних дівчат.

- Українським глянцевим виданням з появою Vogue доведеться терміново підвищувати якість роботи. Ви з цим згодні?

- Нам дуже приємно, що з тих пір, як ми заявили про запуск, видання різко взялися за розум. З'явилися власні обкладинки, власні історії. Видавці дали більше свободи журналістам, відчувши наближення нового сильного гравця. Все це дуже надихає.

- Якщо в країні з'явився Vogue, пора сприймати її всерйоз?

- Це так, ви маєте рацію. Vogue - великий маркер для західного ринку. Країна, де є Vogue, - цій країні можна довіряти.

- У зарубіжних модних журналах поширена практика «інтернатури». Чи будуть інтерни в українському Vogue?

- Я зовсім не заперечую проти інтернів. Єдиний момент - їм потрібно проводити трохи більше домашньої роботи і звертатися не до мене напряму, а в потрібні їм відділи. Якщо мені надійде лист від такого претендента, я можу просто відповісти: «Дякую, нам не потрібно» - а в цей час одному з наших співробітників якраз може бути потрібна допомога. Якщо ви хочете знімати - то, будь ласка, це до Пилипа Власова, Ольги Януль і Юлії Пеліпас. Якщо хочете писати про моду - до Тетяни Соловей. Якщо хочеться спробувати себе в інтернет-напрямку, то до Наталі Васюри. У культурі - до Валентини Клименко. А підбігати до мене на вулиці і говорити: «Давайте я вам що-небудь зроблю» - непродуктивно.

- Про особисту участь головного редактора. Ваш текст «Відклала яйця» сприйняли дуже неоднозначно. На вашу думку, головний редактор може дозволяти собі привносити в журнал якісь особисті теми?

- Я ж не інтимну історію надрукувала. Я поставила завдання зробити матеріал про заморожування яйцеклітин і зрозуміла, що в Україні мало журналістів, які доведуть її до пуття. Я зовсім не особистим поділилася, а розповіла читачкам про нові технології та можливості. Потрібно відповідально ставитися до свого життя від початку до кінця, а не виявляти в 50 років, що життя проходить, а дітей не завела, пенсійного фонду немає, і всі винні: держава, обставини, чоловіки - всі, крім тебе самої.

• London Fashion Week: показ Topshop Unique

Пора сказати собі чесно, що якщо ти жінка, то ти не покірливий придаток до чоловіка і не інструмент з приготування борщів та миття посуду. Ти повноцінна людина і ти за себе відповідаєш. Ти можеш зробити кар'єру і народити дітей, навіть якщо у тебе так вийшло, що спочатку пішла кар'єра, а з родиною ще не склалося.

Я зроблю все можливе, щоб Vogue зламав стереотипне, боягузливе мислення, все ще властиве деяким українкам. І щоб жінки в Україні нарешті взялися за своє життя так, як воно того заслуговує, а не були жертвами уявних обставин.

Це нормальна, усвідомлена, відповідальна журналістська робота. Наша радянська боягузлива... навіть не школа журналістики, а ось це болото - воно змушує людей думати, що я зробила щось непристойне і зухвале, написавши про заморожування яйцеклітин. Але ні, саме так мусить виглядати нормальний сучасний текст у глянцевому журналі. Він мусить бути гострий, злободенний, на особистому досвіді, від першої особи. Це дуже хороший, чорт забирай, матеріал! Ми будемо робити все можливе, щоб показати інше обличчя глянцевого журналу - чесне, сучасне, розумне. І за допомогою таких текстів у тому числі.

- Напевно, така бурхлива реакція виникла саме через «заборонність» теми материнства. Позиція з ряду «Вона ж мати!», форуму «Овуляшки» та іншого «мі-мі-мі».

- «Мі-мі-мі» - ось так само у нас і про моду прийнято говорити. Господи помилуй, «у цих туфлях ти зустрінеш кохання всього свого життя». Послухайте, мода - вона ж не для дурочок. І журнал про моду - це не лайка, а навпаки - це важливий і почесний титул.

• Показ Chloé на Паризькому тижні моди

Мода - настільки важлива, широка і насправді розумна частина культури, що мені дуже шкода, що у нас склалося поверхове до неї ставлення. І ось це «мі-мі-мі» ми будемо викорінювати щодо моди, здоров'я, краси та материнства серед іншого. Ну досить уже по зальоту вагітніти! Пора вже, нарешті, в сучасний світ увійти. Що ж ми живемо в доісторичному суспільстві? У жінки досить мозку, таланту і потенціалу, щоб серйозно ставитися до всього, що з нею відбувається.

__

UMH group є найдинамічнішою мультимедійної групою у Східній Європі. В Україні керує портфелем із понад 50 брендів з лідируючими позиціями на ринках Інтернету, радіо та преси. У Росії входить в десятку найбільших гравців видавничого ринку. З травня 2008 року GDR компанії котируються на Франкфуртській фондовій біржі. У 42 офісах компанії в Росії і Україні працює близько 4000 співробітників.

У портфель компанії входять такі бренди як: Forbes, Vogue, Корреспондент, Фокус, Теленеделя, i.ua, bigmir.net, football.ua, Ретро FM, Наше радіо, Europa Plus, Авторадіо, Аргументи і Факти, Комсомольська правда та інші.

Додаткова інформація на сайті www.umhgroup.com. Читайте новини на офіційних сторінках компанії в соціальних мережах: Facebook http://www.facebook.com/umhgroup Twitter https://twitter.com/umhgroup

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!