Маша Цуканова: "Або красива, або розумна - це дурниця"

Головна редакторка "Vogue Україна" Маша Цуканова побувала в гостях у tochka.net і відповіла на запитання читачок. Відділ моди вибрав найцікавіше з розповіді Маші:

ЧИТАЙ: Дівчина з екрану: стиль Анастасії Даугулє

Цієї осені 4 жовтня вперше ми запускаємо величезне свято моди в Києві. Vogue в усіх країнах проводить його, це свято придумала Анна Вінтур.Там буде все: буде музика, в магазинах буде шампанське, будуть ігри, будуть подарунки та конкурси, неймовірні розваги (від пін-понгу до татуювань), лекції та кіно. Дуже сподіваюся, що ми всі побачимося 4 жовтня на Fashion Night Out. Усіх запрошую, вхід вільний, ласкаво просимо до нас!

У нас у журналі ніколи не з'являться висловлювання по типу: "А візьму-но я у свого хлопця грошей на нову сукню". Ніколи в житті. Я знаю, що інші журнали іноді дозволяють собі цей тон, але ми не будемо. Зверніть, будь ласка, увагу, яких героїнь ми вибираємо для Vogue. Це жінки, які всього досягли самі, навіть якщо вони падають, вони піднімаються і йдуть уперед, вони ні від кого не залежать, вони такі особистості, що будь-який чоловік міг би їм позаздрити. Саме таку рольову модель ми пропонуємо нашим читачкам.

Безглуздо думати, що потрібно вибирати: або ти гарна, або ти розумна - це абсолютна нісенітниця. Ти можеш бути всім.

Наука і техніка фантастично просуваються і працюють на жінку. Тому, якщо щось у собі тебе не влаштовує, - краще взяти і виправити це, ніж терпіти.

Я не почуваюся слугою консьюмеризму. По-перше: чому слугою? Вже, напевно, володаркою. Але якщо серйозно, то ми не робимо каталог. Vogue значно більше - це бачення, це перспектива, це смак, це історія, це радість. У цьому журналі значно більше, ніж просто фотографії туфель і сукні. Ми розповідаємо про явища, як вони виникли в культурі і куди вони ведуть, ми розповідаємо про особистостей, про події - ми робимо велику роботу.

Жанр глянцевої журналістики - говорити про те, що добре, і зовсім не помічати того, що погано. Критикувати? Я думаю, це не те, навіщо жінка купує журнал. Тому якщо нам щось не подобається і ми вважаємо це позбавленим смаку - ми цього просто не помічаємо і ігноруємо, це правило.

З приходом нового власника UMH для нас нічого не зміниться. Ні, ми працювали, працюємо і будемо працювати. Політику видання визначає його редакція, його видавець - все, як у цивілізованому світі.

У нас з Борисом Ложкіним завжди були винятково робочі стосунки. Ми навіть познайомилися вже після того, як мене запросили працювати у Vogue. Я безмірно захоплююся його професіоналізмом, створити такий успішний чудовий медіахолдинг - це неймовірний подвиг.

Жінки-політики можуть з'явитися на сторінках Vogue Україна. Але наразі ми не бачимо таку героїню.

Шанси на українську версію є. І рано чи пізно це станеться. Але це станеться тільки тоді, коли українські читачі почнуть купувати україномовну пресу краще, ніж російськомовну. До тих пір, поки це не так, економічно недоцільно випускати журнал українською або російськомовну версію перетворювати на україномовну.

Нам не потрібні люди, які б витирали пил зі столу. Vogue - дуже хороший журнал, тому що його роблять професіонали вищої ланки, і працювати аби ким у нас не можна. А просто прийти і працювати асистентом... у нас є асистент. Мені вистачає допомоги, я не Анна Вінтур, якій потрібні десять рук навколо.

Моя перша дизайнерська сукня була від Йоджі Ямамото. Я відкладала на неї гроші і дуже переживала, що сезон закінчиться і її хтось забере до мене. Як я зараз розумію, ця божевільна сукня крім мене взагалі нікому не потрібна була. Але, тим не менш, я здійснила свою мрію - я купила цю сукню. Звісно, ходити в ній кудись було неможливо, тому що вона ну вже надто специфічна. Вона досі в мене, іноді я дивлюся на неї і думаю: "Боже мій, це ж треба було таке купити".

Мене немає в жодній соцмережі, і найближчим часом точно не буде. Тому що я дуже відповідально підходжу до інформації. Я хочу, щоб моє особисте життя залишалося моїм особистим життям.