Сварки між дітьми провокують батьки!

У минулі часи люди були впевнені, що брати та сестри зобов'язані любити одне одного на тій простій підставі, що вони – родичі. Цей міф зруйнував Зиґмунд Фройд. Він першим сказав, що у стосунках братів і сестер може спостерігатися весь спектр людських почуттів – від ненависті до поклоніння. І це, на його думку, нормально.

Головні причини сварок

В основі ворожих почуттів може лежати безліч чинників. Одним із найголовніших є темперамент дітей. Якщо один із братів – фантазер і мрійник, а інший – непосидючий забіяка, як між ними може виникнути міцна дружба? Їм ніколи не подобатимуться одні й ті ж фільми, іграшки, люди. Забави одного будуть викликати гнівний протест іншого. А нерідко – й бійку...

Матеріальне становище сім'ї, яка не має можливості забезпечити дітей окремими кімнатами; ревнощі старших до молодших; різна стать; різниця у віці – все це може стати причиною нескінченних сварок.

«І все-таки найчастіше сварки між дітьми провокуються... батьками», – вважає американський психолог Еда Ле Шан.

І радить дотримуватися трьох найважливіших правил:

Правило перше: люби не «всіх дітей однаково», а кожного окремо! Як не дивно, дуже часто батьки роздмухують ревнощі дітей одне до одного, підкреслюючи за кожної зручної нагоди, що їхня любов, увага й вимогливість до різних дітей абсолютно однакова. Але ж це брехня! Хтось із дітей ближчий до мами чи тата за складом свого характеру, хтось миліший за зовнішністю, віком, станом здоров'я тощо. Природно, і стосунки з ними «цвістимуть» особливими відтінками. Намагаючись приховати це, батьки змушують себе брехати, а діти гостро відчувають брехню!

Чи не краще пояснити дитині, чим продиктована твоя вимога до молодшого приходити додому рівно о третій і дозвіл старшому гуляти до п'ятої? Поясни свою «несправедливість» фактами про різницю у віці та обставини, що звідси випливають. «Діти можуть витримати майже все, якщо відчувають, що старші ставляться з розумінням до індивідуальності кожного з них», – каже Еда Ле Шан.

Правило друге. Аналізуй свою поведінку. Дуже часто ми робимо певні вчинки «на автоматі», не задумуючись про їх значення. «Моя мати ненавиділа мене, коли я була маленькою» – переказує Еда Ле Шан розповідь своєї подруги. – Як я не намагалася поводитися, я відчувала, що їй усе в мені не подобається. А моя старша сестра була просто улюбленицею. Не розуміючи причин наших сварок, я дуже страждала і з усіх сил намагалася допекти сестрі.

Коли мені виповнилося 12 років, ми з мамою страшно посварилися. І раптом мама сказала: «Ми часто сваримося з тобою, бо ти дуже схожа на свою тітку. Пробач мене». У мами була старша сестра, на яку я справді була дуже схожа. І стосунки між сестрами були не легкими. Я зрозуміла, що мама любить мене, але не може стримати свої емоції, коли бачить перед собою важкий для неї образ. Мені стало легше, й незабаром ми змогли подружитися із сестрою».

Притискаючи до себе хлопчика, дуже схожого на улюбленого дідуся, пам'ятайте, що в цей час за вами спостерігають інші очі. Поясніть іншій дитині свою любов чисто зовнішніми, незалежними від дитини, факторами.

Точно так само потрібно вчинити, якщо хтось із дітей хворий і отримує левову частку уваги. Адже іноді, страждаючи від такої несправедливості, діти готові привести своє міцне здоров'я до «спільного знаменника», аби лише опинитися на рівних позиціях із братом чи сестрою!

Правило третє. Будь терпляча! Звісно ж, сварки між дітьми не можуть радувати батьків. Але дорослі люди повинні розуміти справжні причини таких розбіжностей і не наполягати на тому, що «ви зобов'язані дружити!» Така вимога тільки посилить розбіжності. Шукай причини дитячих сварок у своїй поведінці, у природних особистісних відмінностях між дітьми. Будь терпляча – й рано чи пізно час внесе свої корективи у стосунки дітей.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!