Як позбутися нежитю

Нежить (риніт) - синдром запалення слизової оболонки носа. Інфекційний риніт викликається різними мікробами і вірусами; розвитку риніту сприяє також переохолодження, сильна запиленість і загазованість повітря. Риніт - частий симптом інших захворювань, таких як грип, дифтерія, кір, алергія, до того ж є одним із найнеприємніших проявів застуди.

Нежить не тільки неприємний сам по собі, тому що суттєво знижує якість життя, доставляє масу незручностей, але і небезпечний тим, що може спричинити таке небезпечне і важковиліковне захворювання, як запалення носових пазух або гайморит. Постійний нежить майже завжди свідчить про наявність алергічної складової в його виникненні, а в цьому випадку потрібно йти вже до алерголога, щоб захворювання не переросло в стадію бронхіальної астми, вилікувати яку також майже неможливо.

Вилікувати простий риніт значно простіше, ніж потім мучитися, не знаючи, як позбутися хронічного нежитю. Безсумнівно, нежить лікувати потрібно, але як позбутися нежитю?

Причини нежитю

Слизова, якою вистелені дихальні шляхи, виконує відразу кілька функцій. Важливим її завданням є очищення і підготовка повітря перед надходженням у легені - саме в носі повітря зігрівається, звільняється від пилу і шкідливих мікроорганізмів. Війки на епітелії затримують великі часточки, які ми випадково вдихаємо, дрібний пил застряє в слизу. Сам секрет - виділення носа, які так турбують у період нежитю - містить імунні фактори: фермент лізоцим і лейкоцити, які захищають наш організм від атаки бактерій і вірусів.

Тому нежить - це не більше, ніж захисна реакція. Коли виникає небезпечна ситуація - активізується алерген, настає переохолодження або ми заражаємося вірусом - слизова носа починає працювати в посиленому режимі. Вона набрякає - розширюються судини, щоб краще зігрівати повітря, приносити лейкоцити; збільшується кількість виділень - щоб ефективніше видаляти шкідливі мікроорганізми і бруд.

Класифікація риніту (нежитю)

Інфекційні риніти

• Гострий риніт виникає як наслідок впливу на слизову оболонку порожнини носа вірусної або бактеріальної інфекції. Він може супроводжувати гострим інфекційним хворобам (грип, кір, скарлатина, дифтерія, гонорея)
• - тривалого впливу несприятливих факторів навколишнього середовища і поганих умов праці, а також місцевого порушення кровообігу
• Хронічний катаральний риніт
• Хронічний гіпертрофічний риніт
• Атрофічний риніт - хронічне запальне ураження слизової оболонки носа, що характеризується руйнуванням і загибеллю клітин слизової оболонки та її нервових закінчень.

Атрофічний риніт буває двох видів: первинний і вторинний

До основних факторів, що сприяють захворюваності атрофичним нежитем, належать:

• Спадкові фактори: хвороба проходить у родинах.
• Ендокринний дисбаланс: хвороба зазвичай починається в період статевого дозрівання і частіше трапляється в жінок.
• Расові фактори: європеоїдна і монголоїдна раси.
• Дефіцит поживних речовин: брак вітаміну D або заліза.
• Інфекція: Klebsiella ozaenae, діфтероіди, P.vulgaris, E. coli і т.д.
• Аутоімунні: вірусні інфекції

Неінфекційні - вазомоторні риніти

• Нейровегетативний риніт
• Алергічний риніт

Інфекційний нежить

Однією з найчастіших і звичних причин нежитю є різноманітна інфекція. Перебування в холодну пору року, коли мікроби і віруси проявляють себе дуже активно, у великих колективах і закритих приміщеннях призводить до того, що не відзначити сезон нежитем вдається далеко не багатьом. Риніт може бути проявом імунітету в гострій фазі хвороби або ж ускладненням у результаті руйнівного впливу інфекційного агента.

Гострий інфекційний нежить, як правило, супроводжується підвищенням температури, головним болем, загальною слабкістю, а тому можливий тільки в комплексі з іншими реакціями організму. Початкова фаза відрізняється сухістю слизової, потім виникає набряклість і закладеність носа слизом. При цьому продукція виділень може виникати не тільки у верхніх дихальних шляхах, а й, наприклад, у бронхах - у цьому випадку ми говоримо про бронхіт. Крім того, слиз, що рясно виділяється в носовій порожнині, може стікати по стінці глотки, у відповідь на що виникають додаткові захисні реакції - кашель і чхання.

У нормі нежить проходить після зникнення пошкоджуючого агента - зниження діяльності вірусу або бактерії в організмі. Але в ряді випадків навіть після зникнення інших симптомів хвороба залишається, провокуючи хронічний нежить.

Хронічний інфекційний нежить - це досить рідкісне захворювання. У його розвитку бере участь спадковий фактор, значне зниження імунітету, наприклад, на фоні ВІЛ-інфекції в стадії СНІДу, серйозний дисбаланс гормонів. Виділена бактерія, яка може довгий час існувати в слизовій носа, викликаючи її нагноєння - Klebsiella ozaenae.

Небезпека хронічного інфекційного нежитю - в постійному руйнуванні слизової оболонки носа. Результат - її атрофія, підвищена сприйнятливість до інфекцій, зниження нюхової функції. У хворих на атрофічний нежить відзначають смердючі зелені виділення і загальну слабкість.

Алергічний нежить

Нежить практично обов'язковий компонент будь-яких алергічних проявів. Алергічний риніт має навіть свою народну назву - сінна лихоманка. Механізм розвитку нежитю на тлі алергії схожий з інфекційним ринітом - це теж захисна реакція. Відмінність полягає в тому, що чутливість рецепторів порожнини носа до різних алергенів дуже індивідуальна.

Визначити алергічний нежить не завжди легко - звертають увагу на інші ознаки алергії. Сверблячка в носі, висип на шкірі, відсутність температури дозволяють з великою ймовірністю діагностувати саме сінну лихоманку. Для уточнення діагнозу можна провести алергопроби, але в більшості випадків алерген виявляють при докладному розпитуванні пацієнта.

Нейровегетативний нежить (вазомоторний риніт)

Нежить може виникати і без зовнішньої причини - це відбувається через патологічно посилену чутливість слизової. Підвищений нервовий тонус, ендокринні порушення, вроджені аномалії розвитку носової порожнини і пазух, травми - все це може призвести до хронічного нежитю.

Однією з причин нейровегетатівного нежитю є куріння. У тютюні містяться токсичні речовини, які при вдиханні провокують нервову реакцію. Гірше справи з нюхальним тютюном, коли має місце ще й хронічна травматизація слизової.

Інша причина нежитю такої форми - постійне переохолодження або сухість повітря. Відмінною рисою нейровегетатівного нежитю є водянисті виділення, часто зранку, посиніння носових раковин.

Діагностика нежитю

Дуже важливо, перш ніж приступити до будь-яких методів лікування, все-таки визначити природу і механізм виникнення нежитю. Найчастіше причина нежитю визначається ще під час огляду. У разі припущення атрофії слизової або складності діагнозу може знадобитися риноскопія - дослідження порожнини носа за допомогою спеціальних дзеркал.

При підозрі на алергічний нежить перше, що потрібно зробити, це проконсультуватися з алергологом. Встановити причину алергії за допомогою лабораторної діагностики: алергопроби, або алергодіагностика по крові.

Ускладнення при нежитю

• Гайморит - запалення оболонок носових пазух. Найпоширеніше ускладнення при хронічному нежитю.
• Отит - перехід інфекції на вухо.
• Коньюктивіт - просування слизу по слізного каналу в бік ока й подразнення кон'юнктиви.

Особливо варто відзначити нежить у немовлят. По-перше, до 7-12 місяців життя малюк не вміє дихати ротом, тому слиз потрібно обов'язково відсмоктувати дитячим аспіратором і зарапувати спеціальні дитячі краплі для полегшення дихання. По-друге, у дітей значно вище ризик ускладнення нежитю отитом, оскільки з'єднання носа та вуха коротке.

Лікування нежитю

Лікування залежить від виду та причини нежитю і полягає в полегшенні стану пацієнта і усунення першопричини риніту. Використовують:

• Судинозвужувальні засоби - для зняття набряку і полегшення відходження слизу
• Зволожувальні засоби - для зниження ризику пошкодження слизової через надмірну сухість
• Антибактеріальну терапію при визначенні інфекції
• Противірусні препарати
• Антигістамінні - при алергії
• Рослинні препарати;
• Препарати комплексної дії і гомеопатичні засоби;
• Бактеріальні вакцини.

Лікування буде призначати обов'язково фахівець, після діагностики та обстеження. Від встановленого діагнозу залежатиме, хто зможе вирішити саме вашу проблему - лор, алерголог або терапевт. У комплексній терапії, якщо нежить не алергічний, допоможуть і деякі засоби домашньої медицини.

При нежитю з рясними виділеннями з носа дуже добре допомагає промивання його порожнини. Промивати ніс найкраще з ранку і на ніч, а також перед закрапуванням ліків.

Інгаляції також дуже ефективні. Проводити їх можна як старим способом, дихаючи над каструлею з картоплею або трав'яним відваром, так і за допомогою сучасних інгаляторів.

При нежитю корисно закрапувати в ніс сік цибулі, часнику, свіжого буряка та домашньої рослини каланхое. Необхідно буде, звичайно, потерпіти неприємні відчуття, але це, можливо, і прискорить одужання.

Також допомагають прогрівання пазух носа сіллю і вареними яйцями. Але будьте обережні, а то потім доведеться ще лікувати й опік.

Непогано застосовувати скипидарну мазь із додаванням ментолової та інших олій. Нею можна змащувати крила носа, місця над пазухами, груди.Вона зігріває і за допомогою свого аромату змушує дихати навіть закладений ніс.

У разі, якщо замість очікуваного поліпшення ви помічаєте погіршення вашого самопочуття, у вас пропав нюх, з'явилися болі в голові або навіть у зубах, піднялася температура, то потрібно негайно йти до отоларинголога, бо це ознаки гаймориту - дуже серйозного і небезпечного захворювання.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!