Види каменів у жовчному міхурі, способи лікування і профілактика

Камені в жовчному міхурі або, більш правильно, жовчнокам'яна хвороба (холелітіаз) - захворювання, пов'язане з порушенням обміну холестерину і білірубіну, в результаті чого утворюються конкременти (камені) в жовчному міхурі (холецистолітіаз) та/або в жовчних протоках (холедохолітіаз). Це захворювання за поширеністю на третьому місці після серцево-судинної патології та цукрового діабету.

Жовчний міхур - це мішкоподібний орган, який розташований з передньої сторони печінки і служить резервуаром для рідкої жовчі, яка бере участь у перетравлюванні жирів. Камені в протоках жовчного міхура, як правило, утворюються з кристалів холестерину, але іноді і з жовчних солей.

Нормальна жовч, що виділяється клітинами печінки (гепатоцитами) до 500 - 1000 мл на добу, являє собою складний розчин, що містить до 97% води. Сухий залишок жовчі складається, передусім, з солей жовчних кислот, які забезпечують стабільність стану жовчі, регулють секрецію інших її елементів, зокрема холестерину, і майже повністю всмоктуються у кишечнику в процесі циркуляції жовчі по травній системі.

Види каменів у жовчному міхурі

Розрізняють холестеринові, пігментні, вапняні і змішані камені. Конкременти, що складаються з одного компонента, відносно рідкісні. Переважна кількість каменів мають змішаний склад з переважанням холестерину. Вони містять понад 90% холестерину, 2-3% кальцієвих солей і 3-5% пігментів, причому білірубін зазвичай міститься у вигляді невеликого ядра в центрі конкремента. Камені з переважанням пігментів часто містять значний домішок вапняних солей, і їх називають пігментно-вапняними. Структура каменів може бути кристалічною, волокнистої, шаруватою або аморфною. Нерідко у одного хворого в жовчних шляхах містяться конкременти різного хімічного складу і структури. Розміри каменів сильно варіюються. Іноді вони являють собою дрібний пісок з частинками менше міліметра, в інших же випадках один камінь може займати всю порожнину збільшеного в розмірах жовчного міхура і мати вагу до 60-80 г. Форма жовчних конкрементів також різноманітна. Вони бувають кулястими, овоїдними, багатогранними (фасетчатими), бочкоподібними, шилоподібними тощо.

Причини утворення каменів у жовчному міхурі

• Основною причиною утворення жовчних каменів вважаються застійні явища. Якщо активність міхура знижується і він позбувається природної можливості періодично позбавлятися від вмісту, жовч густішає, стає в'язкою.
• Стать. Найчастіше хворіють жінки через прийом протизаплідних засобів, пологи (естрогени, які підвищені під час вагітності, збільшують всмоктування холестеролу з кишечника і його рясного виділення з жовчю).
• Вік. Особи віком від 50 до 60 років частіше страждають на холецистит.
• Тривале голодування перешкоджає своєчасному позбавленню від накопиченої жовчі. Крім того, при відмові від прийому їжі або суттєвому її обмеженні організму доводиться "їсти" самого себе, витрачаючи запаси підшкірного жиру, що і є метою схуднення. В результаті у складі жовчі виявляється забагато жирного спирту.
• Інша крайність - надмірне вживання висококалорійної їжі, велика кількість у меню тваринних жирів чи вуглеводів, ожиріння. Такий  раціон харчування викликає необхідність регулярно переробляти значну кількість жиру, перетворювати його на холестерин.
• Небезпека утворення жовчних каменів з'являється в разі важкого захворювання, при якому харчування здійснюється шляхом внутрішньовенних ін'єкцій, або якщо знижується рухова активність, як при вагітності. Згідно зі статистикою, у жінок, що частіше народжують, ймовірність появи жовчних каменів вище. Тому для профілактики жовчнокам'яної хвороби необхідно тим чи іншим способом забезпечувати достатню активність виділення жовчі
• Зміни гормонального фону, пов'язані з порушеннями функцій щитовидної залози або прийомом протизаплідних препаратів, також є можливою причиною утворення каменів у жовчному міхурі
• Спадковість. Точно так само, як ми можемо успадкувати від наших батьків, наприклад, колір очей або волосся, існує ризик виникнення у дитини цього захворювання, якщо його мама або тато колись виводили камені.
• Хвороби печінки. Оскільки жовч утворюється саме в печінці, дуже важливо, щоб вона нормально функціонувала. Коли печінка не може виконувати свою роботу або робить її не повністю, утворюється осад, який з часом перетворюється на камінь.
• Хвороба самого жовчного міхура. Може проявлятися у вигляді запалення і дискінезії, які призводять до застою і порушення складу жовчі.

Класифікація жовчнокам'яної хвороби

Існує сучасна класифікація і самої жовчнокам'яної хвороби залежно від стадії протікання захворювання:

1) Початкова фізико-хімічна стадія (докам'яна, характеризується змінами у складі жовчі) клінічно не проявляється, виявити можна при біохімічному аналізі складу жовчі;

2) Стадія формування каменів також протікає безсимптомно, але при інструментальних методах діагностики можливе виявлення конкрементів у жовчному міхурі;

3) Стадія клінічних проявів характеризується розвитком гострого або хронічного калькульозного холециститу.

4) Іноді виділяють четверту стадію - розвитку ускладнень.

Симптоми захворювання

На своєму первісному етапі хвороба дуже рідко має симптоми, перші ознаки з'являються через 5-10 років. Одним із перших проявів найчастіше буває жовтяниця, а також напад жовчної (печінкової) коліки (болі), викликаної рухом каменю по жовчних шляхах. Раптовий біль, напад кольки виникає при збільшенні тиску каменем на стінки в жовчному міхурі або жовчному протоці, а також через перешкоди до виведення жовчі у вигляді каменю.

Всі інші симптоми дають супутні захворювання. Біль  має ріжучий, колючий характер, можливе поширення болю в поперек, праву лопатку, праве передпліччя. Іноді болі іррадіюють за грудину, що симулює приступ стенокардії (холецистокоронарний симптом Боткіна).

Таким чином, основні клінічні прояви хвороби:

• Біль у правому підребер'ї, різної інтенсивності. Біль відносно постійний, але інтенсивність його може коливатися. Часто біль віддає під праву лопатку, між лопаток, в праву ключицю і там навіть може бути сильніше, ніж під ребром. Може віддавати в ділянку серця (рідше) і іноді супроводжуватися аритмією (порушенням ритму серцевих скорочень). Біль частіше, але абсолютно не обов'язково, виникає після прийому жирної і гострої їжі, яка вимагає жовчі для перетравлення і викликає скорочення жовчного міхура. На блювання орієнтуватися не варто - воно може бути, а може і не бути.
• При жовчній, печінковій кольці біль триває від декількох хвилин до декількох годин і потім повністю проходить.
• При гострому запаленні жовчного міхура - від декількох годин і більше (доба, тижні). Характерне, але, знову ж таки, не обов'язкове, підвищення температури вище 37 градусів. Ослаблення болю не завжди свідчить про зменшенні запалення. Дуже часто біль на початку сильний, потім слабшає, а запальний процес прогресує. Лише повна відсутність болю протягом наступних 2-3 діб, разом із нормалізацією температури, є ознаками купірування запалення.
• Для хронічного запалення характерний періодичний біль у правому підребер'ї різної інтенсивності та тривалості, відчуття важкості і дискомфорту в цій ділянці.
• При каменях у загальному жовчному протоці болю взагалі може не бути (якщо камінь не перешкоджає відтоку жовчі)
• При запаленні жовчних шляхів печінки, до симптомів жовтяниці, приєднується висока мінлива температура (38-40) з ознобами, різка загальна слабкість.
• При запаленні підшлункової залози (панкреатит) характерний постійний інтенсивний біль у всій верхній половині живота, в ділянці біля пупка. Біль часто віддає у поперек, праворуч, ліворуч, іноді ліворуч сильніше, посередині - опоясує. Спостерігається здуття живота, характерне блювання, часто багаторазове.

Трапляється, що камені в жовчному міхурі не викликають болісних симптомів взагалі. У такому разі їх можуть виявити випадково при УЗД або при рентгенологічному обстеженні. Але коли ознаки все ж з'явилися, потрібно якомога швидше звернутися до лікаря, бо симптоми поступово розвиватимуться, а стан хворого, природно, погіршуватиметься.

Якщо станеться так, що камінь залишиться на довгий час у загальному жовчному протоці, який служить для відтоку жовчі з міхура і печінки, то ризик пошкодження печінки і розвитку жовтяниці підвищується у кілька разів.

Діагностика

Найпопулярнішим методом діагностики жовчнокам'яної хвороби є ультразвукове дослідження. У разі проведення УЗД кваліфікованим фахівцем необхідність додаткових обстежень відсутня. Хоча для діагностики може використовуватися також холецистоангіографія, ретроградна панкреатохолангіорентгенографія. Комп'ютерна томографія та ядерно-магнітний резонанс з методів обстеження найдорожчі, але з більшою точністю дозволяють діагностувати перебіг хвороби.

Лікування жовчнокам'яної хвороби

Виявлення каменів у жовчному міхурі без наявності ускладнення жовчнокам'яної хвороби, як правило, не потребує специфічного лікування - вдаються до так званої вичікувальної тактики. Якщо розвивається гострий або хронічний калькульозний холецистит, показано видалення жовчного міхура як джерела каменеутворення. Оперативне втручання (холецистотомія) порожнинне або лапароскопічне залежно від стану організму, патологічних змін в стінках міхура і навколишніх тканинах, розмірів конкрементів. Лапароскопічне втручання завжди може бути переведено у відкриту порожнинну операцію в разі технічної необхідності.

Існують методики розчинення конкрементів за допомогою препаратів урсодезоксихолієвої та хенодезоксихолієвої кислот (урсосан, хенофальк), але такого роду терапія не призводить до лікування жовчнокам'яної хвороби і з часом можливе утворення нових каменів. Ще одним способом руйнування каменів є ударно-хвильова літотрипсія - застосовується тільки у разі наявності одиничного конкремента і у хворих, які не страждають гострим запаленням жовчного міхура або проток.

Профілактика при схильності до утворення каменів у жовчному міхурі

Раціональне харчування, активний контроль маси тіла, здоровий спосіб життя з регулярними фізичними навантаженнями дозволяють уникнути обмінних порушень, а вчасне виявлення і лікування патологій жовчного міхура (дискінезій, обтурацій, запальних захворювань) забезпечують низький ризик застою жовчі і випадання осаду в жовчному міхурі. Особливу увагу обміну холестерину і стану жовчовивідної системи необхідно приділяти особам, які мають генетичну схильність до каменеутворення.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!