Як розпізнати анорексію у підлітка

Анорексія (у перекладі з грецької - "немає апетиту", an - негативна приставка, orexis - апетит) - захворювання, в основі якого лежить нервово-психічне порушення, що виявляється нав'язливим прагненням до схуднення, страхом перед набором ваги. Хворі на анорексію намагаються знижувати вагу будь-якими способами, починаючи з дієт, голодування, виснажливих фізичних вправ і закінчуючи промиваннями шлунка, застосуванням клізм, виклику блювоти після їжі. При анорексії спостерігається патологічне зниження ваги, порушення сну, депресія, виникає почуття провини при прийомі їжі, неадекватна оцінка своєї ваги. Неминучим результатом захворювання завжди є порушення менструального циклу, м'язові спазми, блідість шкіри, відчуття холоду, слабкість, аритмії і збої в роботі серця. У важких випадках без адекватного медичного втручання і лікування можливі незворотні зміни в організмі і летальний результат.

Практично 15% жінок, які захопилися дієтами і схудненням, доводять себе до розвитку анорексії, більшість анорексиків - підлітки і молоді дівчата. Анорексія - практично професійне захворювання моделей, оскільки цим розладом страждає 72% дівчат, що працюють на подіумі.

Анорексія може стати наслідком прийому певних лікарських препаратів, особливо в надмірних дозах.

Так само, як хворі на алкоголізм і наркоманію, хворі на анорексію не визнають наявність у себе якихось порушень і не сприймають серйозність свого захворювання, що викликає специфічні підходи до початку лікування. Самі хворі на зниження ваги і стомлюваність уваги не звертають. До лікаря їх зазвичай приводять родичі, стурбовані їх значним схудненням. Лише у частини хворих є соматичні скарги, зумовлені ускладненнями (пошкодження опорно-рухового апарату в результаті фізичних навантажень, серцево-судинні порушення внаслідок голодування і гіпокаліємії).

Анорексія також може бути ознакою захворювань шлунково-кишкового тракту, легенів, нервової та ендокринної системи, психічних розладів.

Причини анорексії

Захворювань, які можуть бути причинами анорексії, досить багато. Серед них - цукровий діабет, тиреотоксикоз, наркоманія, алкоголізм, анемія, різноманітні інфекції, інтоксикація, депресія, тривожні фобії, гормональні та імунологічні порушення.

Дуже широко на сьогодні поширена нервова анорексія. Найчастіше хворі цією формою анорексії страждають тривожними розладами психіки. Коли анорексія стає клінічної, маса тіла стрімко знижується, менструальний цикл і всмоктуваність їжі порушуються, розвиваються гастрит і ентероколіт. При нервовій анорексії хворим (переважно дівчатам і молодим жінкам) здається, що вони схильні до ожиріння, проявляється невдоволення собою, своєю фізичною формою. Таким чином, хворі виснажують себе голодом, жорсткими дієтами і надмірними фізичними навантаженнями, а маса тіла стрімко знижується.

Точна причина анорексії не з'ясована, проте існують чинники ризику, які підвищують вірогідність розвитку захворювання, до них належать:

1) Встановлено, що анорексія частіше розвивається у дівчат і молодих жінок.

2) Підвищена турбота про власну вагу, захопленість дієтами та іншими заходами для схуднення в деяких випадках сприяє розвитку анорексії.

3) Існує певний тип особистості, більш схильний до розвитку анорексії: як правило, це педантичні, допитливі люди, з підвищеними вимогами до себе і оточуючих, зниженою самооцінкою, учні престижних шкіл або вищих навчальних закладів.

4) Спадковість також відіграє роль у розвитку анорексії: наявність когось із батьків, хворого на анорексію, підвищує ризик цього захворювання у дітей.

5) Проживання в середовищі, одержимому ідеалами краси, худорлявістю і підтриманням власної ваги значно підвищує ризик розвитку нервової анорексії.

6) Психологічні травми, наприклад, зґвалтування, втрата близької людини, також може сприяти розвитку захворювання.

Класифікація анорексії

Анорексія класифікується за механізмом виникнення:

невротична анорексія (негативні емоції стимулюють перезбудження кори головного мозку);
нейродинамічна анорексія (сильні подразники, наприклад, больові, пригнічують нервовий центр у корі мозку, що відповідає за апетит);
нервово-психічна анорексія або нервова кахексія (відмова від їжі зумовлена психічним розладом - депресії, шизофренія, синдром нав'язливих станів, надцінна ідея схуднення).

Також анорексія може стати наслідком недостатності гіпоталамуса у дітей та синдрому Каннера.

Розрізняють 2 основні типи нервової анорексії:

1) Обмежувальний тип нервової анорексії, при якому хворий обмежує себе в прийомі їжі, практично ніколи не наїдається досхочу, після їжі викликає блювоту.

2) Очисний тип нервової анорексії, при якому хворий регулярно наїдається до почуття насичення, а потім провокує блювоту, спорожнення кишечника (приймає проносні), використовує сечогінні засоби тощо. Люди з таким типом нервової анорексії, як правило, їдять багато (більше, ніж здорова людина такої ж комплекції), бо в них відсутній внутрішній контроль над прийомом їжі.

Симптоми анорексії

Як і при будь-якому іншому захворюванні, можливості успішного лікування безпосередньо залежать від вчасного звернення до фахівця. Тому батькам важливо знати перші ознаки анорексії у підлітків. При їх виявленні слід негайно звернутися за медичною допомогою.

Зверніть увагу, якщо:

ваша дитина стрімко худне і її маса тіла менше 85% від вікової норми;
постійно висловлює побоювання щодо можливості набрати зайву вагу;
не може об'єктивно оцінювати своє фізичне тіло, необ'єктивна в описі свого відображення в дзеркалі;
у дівчинки-підлітка раптово припиняються менструації;
з'являється прагнення відмовлятися від їжі.

На ранніх етапах анорексію можна виявити тільки за психологічними змінами в поведінці: за тим, що людина менше їсть, ніж зазвичай, часто відмовляється від їжі, посилаючись на те, що тільки що поїла або в неї болить живіт. При цьому говорити про їжу, про калорійність і дієти починає значно більше, що не заважає навіть із задоволенням готувати, але тільки не їсти. Взагалі улюбленою темою для розмов у анорексика стає їжа; до того ж вона сильно займає і його думки.

Коли хвороба починає проявлятися клінічно, анорексик постійно відчуває слабкість, швидко втомлюється, іноді непритомніє. Тьмяне ламке волосся, набрякле обличчя, запалі очі, синюватий колір шкіри на руках і ногах (через погану циркуляцію крові) - теж поширені симптоми анорексії. У жінок через виснаження можуть припинитися місячні. Хворому на анорексію постійно холодно, оскільки організму бракує енергії, щоб зігрітися. По всьому тілу з'являється шар тонкого волосся - з його допомогою організм хворого намагається зберегти тепло. Потім розвивається остеопороз (порушення обміну кальцію в кістковій тканині), порушуються процеси травлення, можуть виникнути збої в роботі серця та центральної нервової системи.

Діагностика анорексії

Діагностика анорексії заснована на ретельному обстеженні хворої дитини, збору інформації від самої дитини і від її батьків. Також важливу роль має візуальний огляд, дитина має надмірно низьку масу тіла, особливо в тому випадку, якщо захворювання тривало довгий період часу.

Лікування анорексії у підлітків

Лікування нервової анорексії у підлітків включає в себе короткострокові і довгострокові заходи. Вимагає втручання дієтологів і психіатрів. Потрібне постійне спостереження з боку інших медичних фахівців. Терапія часто ускладнюється активним опором пацієнта і невиконанням приписів лікаря.

На першому етапі лікування відновлюють фізичне здоров'я пацієнта. Іноді хворих госпіталізують у дуже важкому стані, і їм потрібне не тільки харчування через крапельницю, але і лікування ускладнень анорексії, часто дуже небезпечних. Коли стан пацієнта стабілізується, його поступово привчають до нормального харчування, допомагаючи йому повернутися до здорової ваги.

Потім починається курс психотерапії, під час якого пацієнт і лікар разом шукають причини хвороби та шляхи її подолання. Когнітивно-поведінкова психотерапія зазвичай застосовується для того, щоб допомогти пацієнтові позбутися від спотвореного уявлення про власне тіло.

Іноді пацієнтові прописують антидепресанти. Вони допомагають впоратися з тривогою і деякими іншими проблемами, проте приймати їх потрібно за можливості недовго.

Як правило, активний курс психотерапії займає від одного до трьох місяців, паралельно йде нормалізація ваги. При правильному лікуванні пацієнти і після закінчення терапії продовжують нормально харчуватися і набирати вагу, але випадки рецидивів анорексії нерідкі. Деякі хворі проходять по кілька психотерапевтичних курсів і продовжують повертатися на хибний шлях захворювання. Повне одужання відзначається менш ніж у половини осіб, які страждають анорексією.

Профілактика анорексії у підлітків

Для запобігання таким проблемам необхідно культивувати в сім'ї та суспільстві принципи здорового способу життя, правильного харчування і формування адекватного жіночого образу.

Батькам також можна порекомендувати:

долучити ще маленьких дітей до ідеї здорового харчування і фізичних вправ
уникати використання їжі як покарання або нагороди;
бажано бути самим зразком для наслідування і формування свого власного образу здорової та красивої людини, можна знайти цьому приклади в сім'ях популярних і знаменитих людей у засобах масової інформації;
дати можливість дитині отримати поради у професійних лікарів-дієтологів, якщо дитина вас про це просить або показує свою зацікавленість такими питаннями.