Tochka.net і forbeswoman поділяться її думками.
Колишній репортер, а нині успішна романістка Алекс Марвуд — улюблениця читачів і літературних критиків. Тільки у Великобританії її психологічний трилер The Wicked Girls («Мерзенні дівчата») розійшовся тиражем 90 000 примірників. У нової книги Марвуд The Killer Next Door («Вбивця по сусідству») є усі шанси повторити успіх попереднього роману. Як Марвуд вдається створювати бестселери? Письменниця охоче ділиться своїми секретами.
Дилетантам у літературі не місце. Письменницька праця — це професія, а не хобі. Якщо хочете досягти успіху на літературному терені, то робота повинна бути понад усе. Виховати в собі таке ставлення до справи складно, особливо якщо ви ніколи раніше не публікувалися. Щоб добре писати, треба, не рахуючись з часом і втомою, викладатися на всі 100%.
Відточуйте навички і пам'ятайте про терміни. Письменницею я стала завдяки журналістиці. Попрацювавши репортером, швидко починаєш розуміти, що таке професіоналізм. Я освоїла основи майстерності, навчилася вкладатися в терміни і писати, навіть коли немає натхнення. Кожен день доводилося виходити із зони комфорту. За характером я не надто товариська, а значить, потрібно було вчитися ставити питання і вислуховувати відповіді. Довелося повністю себе переробляти.
Вчіться дисципліні. Багато романістів встановлюють для себе норму: написати стільки-то слів за день. Одним цей метод підходить, іншим — ні. Я відношу себе до останніх. Мій секрет — повільно запрягати і швидко їхати. Мені болісно важко написати перші кілька сотень слів. Зате потім кожну нову главу я пишу швидше попередньої. Я веду велику картотеку з описами своїх персонажів. У мене в кабінеті стоїть велика дошка, до якої я магнітами кріплю картки, а потім лініями малюю взаємозв'язки між героями розповіді. Якщо я вирішила, що в житті персонажа має статися якась подія, то потім мені легко відстежити, як вона відіб'ється на інших героях. Іноді я просто пересуваю картки на дошці, і у мене в голові народжується нова сюжетна лінія.
Вчіться спілкуватися. Для письменника, як і для журналіста, важливі особисті зв'язки. Пам'ятайте про це і розширюйте коло знайомих. Мені доводилося бачити, як зовсім молоді люди губили кар'єру тільки тому, що поводилися гордовито або грубо.
Знайдіть свого редактора. Віддайте рукопис хорошому редактору, і ваш текст засяє новими фарбами. Зараз, коли автор може сам видати електронну книгу, багато сперечаються, чи потрібні редактори. Для себе я давно відповіла на це питання. Редактор, з яким співпрацюю я, робить свою роботу чудово. Вона бачить текст очима письменника і може визначити, що буде цікаво читачеві, а що ні. А ще у неї є комерційна жилка, якою я просто захоплююся. Багато з тих, хто хоче писати романи, не розуміють, що це в якомусь сенсі командна гра.
Не можна сліпо довіряти «експертам». Моя перша книга, The Temp («Тимчасова секретарка»), розійшлася тиражем 150 тисяч примірників. Це дуже хороший результат: у рейтингах бестселерів роман займав третій рядок після «Щоденника Бріджит Джонс». Коли видавець погодився опублікувати The Temp, я так зраділа, що навіть не стала заперечувати проти дизайну обкладинки. Книгу вирішили оформити як типовий жіночий роман. Не те щоб я була проти цього жанру — просто пишу інші твори. Потім я уклала великий контракт на дві нові книги. Мій колишній агент не хотів сперечатися з видавцем з приводу анотації та дизайну обкладинки. В результаті і те, і інше вийшло гірше нікуди. Коли другий роман з'явився в магазинах, люди підходили до прилавків, дивилися на обкладинку, з жалем хитали головою і йшли. Продажі впали, від книги відмовилися великі магазини. А мені довелося відпрацьовувати контракт до кінця.
До пори тримайте свою роботу в секреті. Показуйте рукопис тільки тим, хто буде заробляти на вашій книзі. Скільки людей, стільки й думок. Буває, що «критики» абсолютно не розбираються в темі, про яку беруться судити. Є й знаючі люди, у них багато тямущих думок про те, як написати власну книгу. Але до вашого роману все це не має ніякого відношення. Я показую свої рукописи агенту і редактору. Цього достатньо.
Не нехтуйте соціальними мережами. На те, щоб зрозуміти, як потрібно успішно просувати свої творіння в соціальних мережах, у мене пішло кілька років. Світ змінюється. Я, наприклад, люблю електронні книги, і тому є багато причин. Як і багато інших письменників, я вважаю, що в книзі головне — текст. На публікацію роману «Мерзенні дівчата» у мого видавця, компанії Sphere, був досить скромний бюджет. Sphere підійшла до справи творчо: спочатку видала електронну версію книги, а вже потім паперову. Якщо ви впевнені, що читачеві сподобається текст, то такий хід обов'язково спрацює. Електронний варіант з'явився у продажу в лютому 2012-го. На папері роман вийшов у червні. До того часу читачі купили 20 тисяч цифрових копій книги і активно обговорювали її у соціальних мережах. Під псевдонімом «Алекс Марвуд» я пишу в Facebook і Twitter зовсім недавно. Зате під справжнім ім'ям — Серени Макезі — спілкуюся з читачами в соціальних мережах уже п'ять років. Це спілкування для мене безцінне. Коло відданих шанувальників не створиш за один вечір. Потрібно, щоб читачі зрозуміли, що ти за людина. Не можна просто сидіти в Twitter і тільки й робити, що хвалити свій роман. Телебачення, звичайно, привчило людей до реклами, але навряд чи знайдуться бажаючі дивитися одні лише рекламні ролики.
Не зав'язніть у дрібницях. Один мій знайомий радив: завжди пам'ятай, що найважливіше не деталі, а підсумок твоєї роботи. Цю пораду я вважаю найціннішою у своєму житті. Не дозволяйте собі загрузнути у дрібницях, особливо якщо вони не надто приємні.
Усі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net
— все для жінок.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі