Залежно від строку вагітності дефіцит кисню може загальмувати розвиток окремих органів і систем дитини, аж до змін у центральній нервовій системі.
Діти, що відчували в утробі хронічний дефіцит кисню, народжуються ослабленими, вони більш примхливі та хворобливі.
А гостра гіпоксія, що виникає переважно під час пологів, несе пряму загрозу життю дитини. Тому питання повноцінного забезпечення плоду киснем на всіх стадіях вагітності перебуває під найпильнішою увагою лікаря.
Види гіпоксії
Гостра гіпоксія виникає переважно під час пологів унаслідок різних аномалій родової діяльності: випадіння або притиснення пуповини, тривале здавлювання голівки плода в порожнині малого тазу, розриви матки, передчасне відшарування плаценти тощо.
У дитини відзначається різке підвищення артеріального тиску, з'являється тахікардія, відбувається згущення крові, розвивається набряк тканин, можливі крововиливи. Усі ці чинники призводять до значних (нерідко безповоротних) порушень у діяльності життєво важливих органів і навіть до летального результату. Тому лікарі пильно контролюють стан дитини під час пологів і, якщо виникає потреба, вживають екстрених заходів.
Від таких екстраординарних випадків, на жаль, не застрахована жодна жінка. Позбавлена вона й можливості активно впливати на цей процес. Мабуть, єдине, що можна порадити – це зберігати самовладання під час пологів, щоб не ускладнювати своєю поведінкою ситуацію. Решта – в руках лікаря.
Хронічна гіпоксія характеризується більш-менш значним дефіцитом кисню протягом певного періоду часу. Прямої загрози для життя дитини ця патологія зазвичай не несе, а ступінь її негативного впливу залежить від часу та глибини кисневого голодування. Причини виникнення хронічної гіпоксії можна розділити на 4 групи.
1. Стан здоров'я майбутньої мами. Організм дитини відчуває кисневе голодування, якщо мама страждає анемією, причиною появи якої може бути дефіцит заліза, фолієвої кислоти, вітамінів В12, А, В6, С, а також внутрішні (виразкова, гемороїдальна) кровотечі.
Передумова для виникнення хронічної гіпоксії – захворювання серцево-судинної системи, що характеризуються порушенням гемодинаміки, бронхіальна астма, пневмонія. Будь-яка інтоксикація організму також може спричинити дефіцит кисню.
2. Патологія матково-плацентарного та пупкового кровотоку – одна з найбільш частих причин розвитку хронічної гіпоксії плоду. Це вузли пуповини, її випадання або притиснення під час пологів при тазовому передлежанні, обвиття пуповини, відшарування плаценти.
Переношування малюка, затяжні або надто швидкі пологи також можуть стати передумовою для розвитку хронічної гіпоксії.
3. Різні відхилення в розвитку плоду, його інфікування, генетичні та гемолітичні хвороби, пороки серцево-судинної системи, внутрішньоутробні інфекції нерідко приводять до неповноцінного постачання організму дитини киснем.
4. Часткова або повна закупорка дихальних шляхів (характерна тільки для асфіксії немовлят).
Діагностика гіпоксії
Особисті спостереження. Запідозрити гіпоксію плоду вагітна жінка може самостійно, орієнтуючись на зміни в рухливості плода. На перших стадіях дитина проявляє ознаки занепокоєння: її рухи частішають, стають більш відчутними.
Якщо протягом певного проміжку часу не вжити відповідних заходів, активність малюка значно знижується. Це серйозний привід для термінової консультації у лікаря та проведення додаткових досліджень.
Лікарські дослідження
Відзначивши суб'єктивні відчуття майбутньої мами як загрозливий чинник лікар неодмінно перевірить серцебиття плоду. Ознакою початку гіпоксії є почастішання частоти серцевих скорочень (до 160 і більше на хвилину) або, навпаки, їх значне зниження ( до100 і менше ударів на хвилину). При цьому тони серця набувають глухого характеру, можливі прояви аритмії.
Здійснюється також оцінка серцебиття плоду у відповідь на власні рухи. У нормі у ворухливого малюка серцебиття частішає на 10-12 ударів на хвилину. Відхилення підтверджують наявність гіпоксії.
Важливою ознакою гострої та хронічної гіпоксії плоду є домішка меконію в навколоплодних водах. Це визначається візуально у випадку злиття вод або при амніоскопії (дослідження плодових оболонок і навколоплідних вод за допомогою спеціального оптичного приладу, що вводиться в канал шийки матки).
Залежно від ситуації лікар може призначити електро- та фонокардіографію, амніоскопію та дослідження кислотно-лужного стану крові плоду.
А як минала твоя вагітність? Які спостерігалися ускладненнями? Вважаєш, що до думки лікарів треба прислухатися на всі сто?
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі