Босу все й завжди не так? Захищайся!

..

Приклад: нарешті знайшлася робота, про яку мріяла все життя. Займаєшся улюбленою справою, одержуючи за це гідну зарплату; колектив – краще не буває, умови роботи – з області мрії. Здавалося б, живи та радій!

Але начальник… Хоч би що ти зробила – усе погано… Точніше, не зовсім погано, а так: «Що за манера працювати абияк! Ти могла зробити це значно краще! Я не збираюсь оплачувати твою лінь! Де відповідальність за свою працю? Неуважність до деталей – це питання профпридатності!»…

І в якусь мить робота перестає радувати. І з'являються сумніви в собі. І кожне нове завдання сприймається як випробування на міцність, а непевність і сумніви в правильності кожного слова та дії гальмують роботу…

Стоп! Настав час вибудувати «захист від деспота». Інакше все полетить у тартари.

Перша лінія захисту. Вимкни емоції

Так, легко сказати, але важко зробити. Але зробити це необхідно.

Сприйми як першу та найважливішу аксіому: критика твоєї праці є посадовим обов'язком твого начальника. Як кажуть, нічого особистого. Просто кожен робить свою роботу. Визнання за босом права (й обов'язку!) робити тобі зауваження знімає щонайменше 30% гостроти ситуації. Працюємо далі.

Друга лінія захисту. Тест на шкідливість

Якщо традиція регулярного промивання начальству кісточок у твоїй організації непопулярна, і ти не знаєш, як часто одержують догани твої колеги, вияви ініціативу – організуй «обмін думками». Можеш скинути з претензій боса ще відсотків 30, якщо з'ясується, що така манера поведінки – його улюблений стиль управління. У всіх свої недоліки і це – не привід для катастрофічного зниження власної самооцінки! Якщо ж значна частина колективу працює без цих проблем, а ти серед «любимчиків» – збери свої сили для подальших дій.

Третя лінія захисту. Самоаналіз

Подумай, чим ти могла спровокувати особливе ставлення до себе. Може, боса дратує не якість твоєї роботи, а щось інше? Наприклад, відсутність у тобі снобізму? Знайди спосіб підкреслити його значимість! (Тобі однаково, а йому приємно). Або твоє бажання всюди вставити свої «п'ять копійок»? А може, ти не вмієш вислухати боса від початку до кінця, позбавляючи його можливості випустити пару, а себе – одержати максимум інформації для подальших дій? Будь самокритичною та спостережливою. Усувай суто психологічні причини «наїздів».

Пам’ятай: хороші стосунки з босом потрібні насамперед тобі, і працювати над їх налагодженням, на жаль, мусиш ти, хочеш цього чи ні. Можна, звісно, надати цю можливість начальству, але робити це доведеться паралельно з пошуком нової роботи… Не те, що тобі потрібно? Тоді більше гнучкості й мудрості!

Цілком можливо, що в претензіях боса є й конструктивне зерно. Не хочеться тебе засмучувати, але в переважній більшості випадків начальство все-таки має певний рівень компетенції (що перевищує твій щонайменше на кілька пунктів, інакше крісло управлінця дісталося б тобі, а не йому). Добивайся максимальної чіткості зауважень і працюй над їх усуненням якнайбільш точно й акуратно: друге зауваження з тієї ж причини зводить твої недоліки до квадрату.

Четверта лінія захисту. Факти і тільки факти

Навчися оперувати фактами у відповідь на докори з приводу зробленого. Тебе обвинувачують у низькій результативності? Подбай про факти, що спростовують це. Але не допускай емоційності, не треба кричати: «Так? А хто зробив оце?» І купа прикметників замість одного числівника. Будь коректна, спокійна, логічна, оперуй цифрами, а не знаками оклику.

Перед тобою ставлять нереальні завдання? І це зрозуміло навіть при побіжному погляді на завдання? Відмовитися від його виконання одразу ж – означає опустити себе на кілька професійних сходинок нижче. Візьми тайм-аут й оціни доручену справу. Підбери неспростовні факти, що доводять нереальність задуманого. І відстоюй свою думку, не дай начальству шансів для наїзду!

П'ята лінія захисту. Знімай важливість!

Повернімося до вихідних даних. Ця робота влаштовує тебе на всі сто. І ти не уявляєш себе поза цими стінами, у відриві від цих завдань, ізоляції від колег? Отут і зарита саме та міна, на якій одного прекрасного дня може вибухнути все.

У будь-якому разі, саме таку оцінку твоєї палкої закоханості у свою роботу дає Вадим Зеланд – визнаний корифей в області управління реальністю. Він стверджує: щойно ти надаєш надмірного значення хоч чому-небудь, ідеалізуєш якусь подію або обставини – одразу вмикаються так звані рівноважні сили. Вони прагнуть зняти надлишковий потенціал важливості й влаштовують тобі всякі «каки». І як механізм для усунення надлишкових потенціалів важливості рівноважні сили нерідко вибирають начальників.

Бос і радий би не сваритися, але не може! Ложка дьогтю в бочку меду – це не афоризм, а закон Всесвіту, якому підкоряються навіть найвідповідальніші особи.

Запам'ятай: що сильніше ти хочеш працювати тут і тільки тут, то частіше з'являтимуться у твоєму професійному житті важкі завдання, то більш несподіваними та хитромудрими будуть перешкоди у їх виконанні.

«Знайшла хорошу роботу? Відмінно! Усім задоволена? Прекрасно! Хотіла б працювати тут багато років? Чудово! Починай шукати нову роботу. Це зніме з теперішнього моменту його важливість і убезпечить тебе від звільнення», – приблизно такий вигляд має порада Зеланда.

Хочеш – користуйся, хочеш – ні. Зрештою, життя – це вибір. Щоденний, щохвилинний. Завдання – навчитися робити цей вибір на свою користь. Усе просто, чи не так?

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!