Володимир Мойсеєнко: «Ми ніколи не обманюємо своїх дітей!»

Народний артист України Володимир Мойсеєнко не лише талановитий гуморист, а й щасливий батько двох дітей. Доньці артиста Лізі - 18, синочкові Іллюші лише 7. Здебільшого велика різниця у віці дітей - додатковий клопіт для батьків. Кожній дитині хочеться одержати якнайбільше батьківської любові.

- Володимире, як Ліза поставилась до того, що в неї народився молодший брат?

- Звісно, вона ревнувала нас до молодшенького, але тоді намагалася цього не показувати. А нещодавно розповіла нам, як вони з подружками сім років тому колективно задумали розпочати самостійне життя. І все тому в них народилися молодші брати та сестри. Дівчатка скаржилися одна одній, що вони почуваються непотрібними батькам, обділеними увагою. Але згодом ці образи минули. Ми з дружиною всіляко показували дітям, що любимо їх однаково.

Виховуючи першу дитину, батьки «проходять курс молодого бійця». Навчаються на власних помилках. Які уроки ви винесли при вихованні Лізи?

Ми з дружиною ніколи не сприймали виховання дітей як якусь роботу. Щойно у нас з'явилася старша дочка - вирішили, що в жодному разі не брехатимемо своїм дітям. Коли батьки говорять дітям одне, а самі роблять інше - діти не розуміють, чи можна їм вірити взагалі. Ще ми встановили кілька принципових «не можна». Ці непорушні правила стосуються і сина, і дочки.

- І чого ж не можна робити Лізі й Іллі за жодних умов?

- Брехати. І не тільки. Про інші «не можна» я промовчу. Але у нашій сім'ї більше «можна», ніж «не можна». Діти в багатьох випадках звикли самі ухвалювати рішення. Приміром, нещодавно нашому синові в школі запропонували взяти участь у демонстрації одягу. Але сказали про це не хлопчикові, а його мамі - моїй дружині. Дружина відповіла: «Я поцікавлюсь у нього. Якщо захоче - будь ласка. Нехай вирішує сам. Не я ж виходитиму на подіум». Учителі були здивовані. Як це так - питати у семирічної дитини, хоче вона щось робити чи ні! Іллюша відмовився брати участь у показі. Ми його не змушували.

- Ваші діти часто б'ються?

- Ні. Раніше у них були невеликі конфліктики, але до бійки не доходило.

- Як син і дочка ставляться до того, що їхній батько знаменитість? Вони підкреслюють це у спілкуванні з однокласниками?

- Ні. У нас вдома немає культу особистості тата. Квартира не завішена афішами та моїми нагородами. Є лише одна фотографія 20-річної давнини, де ми з Володею (Данильцем) працюємо в Новомосковську. Удома тато чистить картоплю, миє посуд, забиває цвяхи, лагодить розетки.

Якось старша донька розповідала, що на певному етапі життя оточуючі частенько їй казали: «Певна річ, у тебе все в житті вдасться. Твій тато - знаменитість». У результаті вона мені якось каже: «Мабуть, я зміню прізвище на мамине». На що я відповів: «Я тобі зміню!»

- А яку професію вибрала ваша донька?

- Вона вступатиме до Університету культури на факультет «режисер кіно і телебачення». І це її вибір, я не втручався. Сам два місяці тому дізнався, куди Ліза збирається вступати.

Володимире, як, на ваш погляд, треба виховувати дівчинку, щоб вона виросла справжньою леді, а хлопчика - щоб він став джентльменом?

- Я вважаю, у вихованні доньки величезна роль приділяється батькові, а хлопчика - матері.

Мені перші уроки поведінки справжнього джентльмена дала саме мама. Оскільки коли мужики щось говорили - це всерйоз не сприймалося. Але якщо мама вчила подавати руку жінці при виході з транспорту, їсти з ножем і виделкою, я це сприймав. І запам'ятав на все життя. Вона розповідала мені, яким має бути справжній чоловік. До чого він повинен прагнути. До того ж, уроки хорошого тону почалися років із семи - восьми.

Зараз я пояснюю доньці, якою вона повинна бути. Які речі й вчинки неприпустимі та чому. Розповідаю, що не можна бути зарозумілою за жодних умов. Плюс я завжди нагадую їй: тобі не уникнути підвищеної уваги та нагадувань, хто твій батько. І якщо якісь провини, помилки іншим зійдуть із рук, тобі - ніколи. І ти маєш бути до цього готова.