Арам Мнацаканов: "Пекельна кухня" - це великий ризик!"

Після проекту "Пекельна кухня" на каналі "1+1" його називають не інакше, як "пекельний кухар".

Хоча в житті Арам Мнацаканов не справляє враження людини, здатної вилити на вашу голову тарілку супу.

lady.tochka.net з'ясовувала, чи справді такий страшний Арам Мнацаканов, і як він став шефом "Пекельної кухні".

- Араме, скажіть, кулінарія для вас - це професія, хобі чи спосіб життя?

- Спосіб життя, напевно.

- І як давно?

- Мабуть, як тільки народився й захотів їсти (сміється). А свідомо, мабуть, із першого класу. Мої батьки працювали, я дуже часто залишався вдома сам, і мені доводилося самому готувати.

- Ви успішна людина, власник ресторанів, про які ходять легенди. Що привело вас на "Пекельну кухню"?

- Напевно, бажання відпочити (сміється). Можна говорити загальні слова про те, що мені цікаво було спробувати щось нове. Але головна причина в тому, що проект знімався в Києві. Мені тут дуже комфортно.

Другим вирішальним моментом було те, що я справді успішна людина. І я не ризикував нічим, навіть якби проект провалився. Це був великий ризик для каналу "1+1" і для продюсерів "Пекельної кухні". Нічого не вкладаючи, я зміг отримати новий цікавий досвід.

- Чи повинен шеф-кухар відчувати й розуміти кожного працівника на своїй кухні?

- Шеф-кухар на кухні має бути небайдужим професіоналом і прикладом для всіх. Учасники на "Пекельній кухні" розуміли, що я ставлюся до них справедливо, нічого не вигадую, не підставляю їх.

Шеф-кухар повинен любити своїх працівників. Він повинен бути небайдужим до тих людей, які з ним працюють. І тоді вони відповідатимуть йому взаємністю. Це мій життєвий принцип. Хоча, може, це й неправильно.

- Кажуть, що для вас натхнення - подорожі, виставки. Коротше, все, що пов'язано з духовним життям людини. Як ви вважаєте, учасники "Пекельної кухні" готові йти таким шляхом? Чи можна їх назвати культурними людьми?

- Не знаю, як про виставки, але подорожувати я люблю. Я не знаю людей, які не люблять подорожувати. Я можу назвати учасників "Пекельної кухні" культурними й порядними людьми. Я не брав участі в кастингу. Їх відбирав канал.

Але в цілому, у мене викликала величезну повагу готовність цих людей учитися, сприймати, слухати, поважати товаришів і старших. Наше шоу в цьому плані не зрівняти з американським шоу Гордона Рамзі. Мені здається, рівень учасників нашого проекту, їхні чисто людські якості значно вищі.

- Як ви ставитеся до Гордона Рамзі - ідейного натхненника проекту "Пекельна кухня"?

- Гордон Рамзі, безумовно, новатор. Але в нього вже 5 різних кулінарних шоу! Я не розумію, коли людина живе. Я бачу, що таке телевізійний процес, скільки часу він забирає - неймовірну кількість!

Мабуть, людина накопичила якийсь багаж і зараз просто отримує від цього задоволення. Тобто не займається щоденним управлінням своїх ресторанів, а займається телебаченням.

- Гордон Рамзі справді такий, як у своїй "Пекельній кухні"?

- Він такий самий і в житті! Абсолютно нічого не грає в "Пекельній кухні".

- Ви бували в його ресторанах? Вони справді такі хороші, як про них говорять?

- Бував, вони справді хороші. Вони можуть комусь подобатися, комусь не подобатися, але це, безумовно, нове, цікаве, завжди свіже слово в сучасному ресторанному житті. Повторюю: він, безумовно, новатор.

- Усі знають, що на "Пекельній кухні" серед ваших улюбленців Олександр Непоп. Чому?

- Ось що значить - улюбленець? Якщо є особистість, ти частіше до неї звертаєшся, частіше коментуєш. Непоп частіше виявляє себе і просто помітніший. Сашко - цікавий чоловік. Я сказав йому на передачі: "З тебе вимагатиму значно більше, ніж із будь-кого іншого". Олександр Непоп - людина, на яку можна покластися. Так він себе зарекомендував.

- Як вам працювалося з Юлією Висоцькою? Чи не здається вам, що вона надто добра і м'яка людина для такого проекту?

- Ви знаєте, Юля, безумовно, людина добра. Не знаю, наскільки м'яка. Це людина дуже розумна й тонка. До того ж вона справжній професіонал як актриса, телеведуча, на відміну від мене. Для мене дуже важлива її участь у передачі. Були ситуації, коли реакція Юлі була рятівною. Крім любові та вдячності до цієї людини, в мене більше немає жодних почуттів.

- Ви здаєтеся дуже інтелігентною людиною. І так відчайдушно матюкаєтеся в кадрі. Зрозуміло, що це формат "Пекельної кухні", але у вас це не викликає внутрішнього протесту?

- Звичайно, викликає... Але, розумієте, монтаж - це мистецтво. Я думаю, що режисери мали ж якось регулювати це! Ну, зробіть мене трохи менше з лайкою. Звичайно, я періодично кричу, коли люди сидять годину голодні, а мої працівники вже 15-й раз роблять не так елементарні речі. Звичайно, починаєш кричати.

- Уявіть, що ви потрапили на "Пекельну кухню" як учасник. Як думаєте, ви витримали б цей ритм, конкуренцію, ставлення шефа?

- Я провів у радянській армії 4 роки. "Пекельна кухня" - просто піонерський табір порівняно з тим, що я пройшов. Тому все витримав би із задоволенням. У мене в їхньому віці не було такого шансу!

Читай нашу статтю про головного ідеолога "Пекельної кухні" Гордона Рамзі.

Висловлюємо подяку Світлані Цибанєвій (телеканал "1+1") за допомогу у створенні інтерв'ю.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!