Гомеопатія бере хворобу на мушку

Напевно, позначилася генетична пам'ять, адже наші предки-слов'яни жили у надзвичайній злагоді з матінкою-природою, відшукуючи в її щедрих засіках м'який, без побічних ефектів, засіб від будь-якої хвороби. Але невдовзі люди, які перевірили переваги гомеопатії буквально на власній шкірі, розділилися на два табори. В одному говорять про справді фантастичні можливості гомеопатії, в іншому глумливо знизують плечима: «Довго, дешево, даремно». Звернімося до джерел.

Засновником гомеопатії є Християн Фрідріх Самуель Ганеман (1755-1843 рр.). Йому вдалося встановити парадоксальний, на перший погляд, факт: виявляється, якщо використовувати ліки у найвищому ступені розведення, їх вплив на організм не зменшується, а посилюється в сотні разів! Сучасній, а тим паче – західній людині, яка звикла мислити лінійними категоріями, зрозуміти це насправді складно. До того ж позначається й багаторічна звичка розраховувати дозу ліків залежно від маси тіла: що більше тіло, то більшу пляшечку мікстури треба випити. Ганеман чинив навпаки: він брав діючу речовину, розводив її водою (або молоком) і цукром у пропорції 1:10. Потім брав одну частину отриманих ліків і знову розводив. І так доти, поки концентрація не сягала 1:1000. Для посилення ефекту всі свої маніпуляції він здійснював на Біблії. І абсолютно завжди використовував одна діючу речовину! У батька гомеопатії комплексних гомеопатичних засобів не було. Новаторським був і принцип дії ліків: за допомогою таблетки хворобу посилювали, змушуючи імунну систему людини прокинутися та вжити самостійних заходів для усунення проблеми. Насправді, те, що продається зараз у гомеопатичних аптеках, назвати гомеопатичними ліками дуже складно: по-перше, там продають препарати низького ступеню розведення, по-друге – допускається комбінація лікувальних компонентів. Для використання у своїй практиці справжніх гомеопатичних засобів потрібен спеціальний дозвіл, одержати який дуже непросто навіть у нашій корумпованій країні. І пояснення цього дуже просте: справжня гомеопатична таблетка може вилікувати майже миттєво і так само миттєво – вбити. Річ у тім, що діюча речовина завдяки найвищому ступеню розведення одержує можливість працювати на рівні атома, впливаючи вже не на фізичне тіло, а на його третій, ментальний рівень. Це дуже тонкий рівень, що потребує від лікаря найвищої майстерності! Успіх лікування (читай: життя пацієнта) залежить від того, наскільки точно буде поставлений діагноз й обрана концентрація ліків. Дуже важлива й оцінка загального стану організму, зокрема, імунної системи людини. У цьому випадку можна порівняти імунітет хворої людини із страшенно втомленим конем, який від удару батогом може прискоритися та прийти до фінішу переможцем, а може ж, перепрошую, і здохнути… Прийом лікаря-гомеопата дуже відрізняється від прийому в поліклініці: «На що скаржитеся? До побачення!» Хороший гомеопат витратить на розмову з тобою годину-дві, і не один раз! Причому його запитання можуть стосуватися самих тих сторін твого життя, що до скарг, на перший погляд, не мають жодного стосунку. Наприклад, хронічна застуда може запросто викликати каскад запитань про те, чи добре ти спиш і як часто їж щавель… Існують спеціальні опитувальники, де життя пацієнта розкладається на такі дрібні складові, що любителі лікуватися швидко просто йдуть. Здивовані, засмучені, з тими ж болячками. А лікування решти базується на основі повної картини. Наприклад, якщо стоїть завдання позбутися запалення, треба точно знати, чи немає у захворілого органа дистрофії, чи не хвора печінка, яка може й не витримати «стріли» тощо. Так, гомеопатичне лікування – це непросто. Але дуже ефективно!