Едуард VIII і Уолліс Сімпсон: пів-царства за кохання

"Жениться по любви не может ни один король", - співала колись Алла Пугачова. Насправді це не так, і історія знає чимало тому прикладів. Просто не всі королі здатні заплатити ціну одруження з кохання. Але завжди так приємно дізнаватися історії, в яких кохання все-таки виявилося сильнішим. Сильнішим за палацові інтриги, забобони і громадські обмеження, напевно, навіть сильнішим самої смерті. Саме таким було почуття британського короля Едуарда VIII, чиє правління тривало близько року, а кохання - до кінця життя.

Едуарда не раз попереджали, що його захоплення місіс Уолліс Сімпсон ні до чого не призведе і, можливо, йому доведеться навіть пожертвувати короною, але король був готовий відректися від престолу, тільки б не розлучатися з коханою.

Історії великої любові: Едуард VIII і Уолліс Сімпсон — © wikipedia.org

Ця жінка, легковажна, двічі розведена американка, раптом перевернула всі уявлення принца про кохання. Вони познайомилися в листопаді 1930 року, коли вона опинилася на вечорі, на який був запрошений і принц Уельський. Уолліс відчувала себе абсолютно спокійною, коли її представили принцу, і вона присіла перед ним в реверансі. Досить швидко нічого не значущий флірт перейшов в сильне захоплення.

Коли вони зустрілися вдруге, принц зізнався Уолліс в любові. Жінка, в свою чергу, відповіла взаємністю і розповіла, що кілька років збирала газети, де якимось чином згадувалося про Едуарда. Свого пристрасного роману закохані приховувати навіть не думали. Вони з'являлися разом на вулицях столиці, спадкоємець водив подругу по найдорожчим ресторанам, театрам і нерідко з'являвся з нею в світі. Королівська сім'я, сподіваючись, що несподіваний любовний зв'язок принца виявиться лише скороминущим захопленням, воліла вичекати. Але час йшов, а принц Уельський, здавалося, і не думав розлучатися зі своєю милою Уолліс.

Через шість років після їхньої зустрічі, в січні 1936 року, помер англійський король Георг V, а на трон вступив його спадкоємець, Едуард. У ту страшну ніч, коли принц втратив батька, він подзвонив коханій і пообіцяв, що ніколи не кине її і не бачить жодних причин, щоб щось могло їх розлучити.

ЧИТАЙ: Історії великого кохання: Володимир Висоцький і Марина Владі

Коли Едуард VIII оголосив про свій намір укласти шлюб з Уолліс, багато охоронців норм королівської влади завзято чинили опір. Але Едуард вирішив ні перед чим не зупинятися. 10 грудня 1936 він виголосив перед своїм народом промову, яка назавжди розлучила його з королівською родиною: "Ви всі знаєте обставини, які змусили мене відректися від трону. Але я хочу, щоб ви зрозуміли, що, приймаючи це рішення, я не забув про мою країну та імперії, яким я, як принц Уельський, а пізніше як король, протягом двадцяти п'яти років віддано служив... Але ви також повинні повірити в те, що для мене неможливо виконувати мій обов'язок короля так, як я б цього хотів, без допомоги і підтримки жінки, яку я кохаю... ", і потім підписав акт про зречення. У документі йшлося: "Я, Едуард VIII, король Великої Британії, Ірландії і британських домініонів, імператор Індії, дійсним заявляю про своє тверде і остаточне рішення відректися від престолу і висловлюю бажання, щоб акт цей вступив в дію негайно..."

Крім того, під тиском вищого світу колишній король був змушений підписати акт про позбавлення дружини Едуарда всіх титулів (тоді як сам він зі зреченням став герцогом Віндзорським). Але це лише прискорило приготування до весілля.

Одруження відбулося в скромному замку неподалік від французького містечка Канде. Серед запрошених були син Черчілля Рендолф, подружжя Ротшильд, консул Великобританії в Нанті і перший секретар британського посольства.

Через кілька років почалася Друга світова війна. Едуард і його дружина симпатизували Гітлеру. Однак, коли німецькі війська увійшли до Франції, герцог Віндзорський став збиратися до від'їзду. Діставшись французького кордону, він з Уолліс покинув країну і через Іспанію попрямував в Нью-Йорк. Там подружжя жило до перемоги навесні 1945 року. Всі воєнні часи Едуард був губернатором Багамських островів. Після війни закохане подружжя знову повернулися до Франції і оселилося в колишньому палаці Шарля де Голля.

Подружжя жило дружно і щасливо: вони багато подорожували, герцог займався спортом, писав мемуари, Уолліс забезпечувала домашній затишок, а в середині 1950-х років вийшла у світ її книга з романтичною назвою "Серце має свої права". Їх сімейна ідилія тривала кілька років, поки Едуард не захворів на рак. Його не стало 28 травня 1972 року.

Уолліс пережила чоловіка на 8 років, але всі ці роки вона була розбита важким паралічем і майже не пересувалася. Її утримання повністю оплачувалося Єлизаветою II, яка, можливо, в глибині душі відчувала, що якби не божевільне кохання Едуарда до Уолліс, вона б ніколи не стала королевою.