Психологи, переймаючи естафету з невдалих (або дурних?) рук, намагаються підібрати до некерованої дитини ключик із таких старих, таких перевірених методів… І нерідко нервують, зустрічаючись із абсолютно непоясненою з погляду класичної психології поведінкою. І лише деякі, найбільш прогресивні, знаходять у собі сміливість визнати: «Так, старі методики не працюють, оскільки прийшли інші діти. Діти індиго». Не поспішай закривати цю статтю, навіть якщо ти категорично не віриш в усі ці «штучки». Якщо у твоїй сім’ї є дитина, якій менше десяти років, дев'ять шансів із десяти за те, що ця дитина – індиго. Принаймні, так стверджує Лі Керолл, автор книжки «Діти Індиго», яка зібрала думки дуже відомих і дуже шанованих у світі наукової психології, медицини, педагогіки та філософії людей, котрі зрештою визнали, що в дев'яти родинах із десяти живуть діти, до яких потрібен особливий підхід. То що ж це за явище – діти індиго?
Для початку розмови давай трішки протестуємо твої знання з цього питання. Майже достеменно вони вкладуться в схему чергової мало аргументованої сенсації: мовляв, з'явилися люди з іншим кольором аури (а хто з нас бачить її, цю ауру?) й унікальними здібностями: читають мало не з народження, пишуть музику, бачать крізь стіни… Так, іноді діти індиго виявляються саме таким способом. Але не завжди. От короткі тези з доволі довгого переліку «розпізнавальних ознак» дітей індиго, які пропонує Лі Керолл:
– ці діти приходять у світ із відчуттям своєї царственості (і поводяться відповідно до цього відчуття);
– вони не сумніваються у своїй значущості та нерідко розказують батькам про те, «хто вони є»;
– у них немає абсолютних авторитетів, вони не вважають за потрібне пояснювати свої вчинки та визнають лише свободу вибору;
– вони рішуче відмовляються робити деякі зовсім повсякденні, на наш погляд, речі. Наприклад, стояти в черзі;
– вони розгублюються, зустрічаючись із консервативними традиціями. Для них творчість – головне.
– ці діти легко знаходять більш раціональний спосіб зробити те, що вимагають від них батьки або школа. І якщо дорослі не визнають їхньої правоти, це викликає в них щирий подив;
– вони здаються некомунікабельними, якщо не перебувають у середовищі собі подібних. Відчуваючи, що їх не розуміють, ці діти легко замикаються в собі;
– із раннього дитинства вони абсолютно глухі до обвинувачень у порушенні дисципліни, адже поняття дисципліни – з області традицій, які вони просто не здатні зрозуміти та прийняти як явище;
– їхні бажання для них святі і вони ніколи не соромляться голосно заявити про свої потреби та зажадати їх задоволення.
Якщо хоч би кілька з перерахованих ознак притаманні твоїй дитині, знайди в собі сміливість (а для цього справді потрібна сміливість!) визнати, що твоїй сім’ї випала честь (саме так!) виховувати людину абсолютно нового типу.
Якщо ця стаття ще не втратила для тебе актуальності, продовжимо тестування далі. Діти індиго бувають дуже різними і можуть належати до однієї із чотирьох виділених Лі Керолл груп:
Гуманісти. Ці діти гіперактивні, комунікабельні та здатні розмовляти з ким завгодно, де завгодно і як завгодно довго. У дитинстві вони не розуміють, як можна грати з однією іграшкою та вивалюють із ящика всі одразу, починаючи веселу гру або зовсім не торкаючись до іграшок. Гуманісти дуже неуважні, і тобі доведеться багато разів сказати дитині про те, що її кімната дуже потребує прибирання. Можливо, зглянувшись на твою наполегливу вимогу, дитина й візьметься до справи, але якщо їй на очі потрапить цікава книжка, вона забуде про все на світі. З «гуманістів» виростають лікарі, юристи, учителі, політики.
Концептуалісти. Ці діти зазвичай гарної тілобудови, їх схильність до власних проектів перевершує їхній інтерес до навколишнього світу. З них виростають інженери, архітектори, дизайнери, астронавти. Схильність цих дітей до управління виявляється насамперед на батьках: хлопчики керують мамами, дівчатка – татами. І роблять це так мистецьки, що батьки іноді не зауважують цього, але не можуть не підкоритися. На жаль, цей тип дітей індиго в підлітковому віці виявляє схильність до шкідливих звичок і потяг до наркотиків – доволі звичайна для них справа. За поведінкою таких дітей треба спостерігати дуже пильно і якщо вони виявляють схильність щось приховувати, треба виявити пильність і поцікавитися, що саме приховує незвичайна дитина.
Художники. У віці 4-10 років ці діти пробують себе в півтора десятках видів творчості та незмінно закидають усе розпочате. Батьки, не втрачайте надії! Малюк неодмінно знайде себе, якщо вам вистачить мудрості не ламати його. Остаточний вибір буде зроблено в підлітковому віці і це буде початком успіху. Хоч чим би зайнялася ця людина – стала вчителем у найширшому значенні цього слова чи лікарем, чи актором – вона досягне дуже вражаючих результатів. Запорука того – Творчість, яка в ній живе.
Живуть в усіх вимірах. Це найбільш рідкісний тип дітей індиго. Зазвичай ці діти крупніші, ніж їхні однолітки. Ледь навчившись розмовляти, на всі ваші твердження вони відповідають: «Я знаю. Я можу це зробити сам. Дай мені спокій». Це люди, які несуть у світ нові філософії та релігії. Вони можуть бути забіяками, оскільки мають велику фізичну силою та не вміють пристосовуватися до світу так, як інші індиго.
Звісно ж, вищенаведена класифікація дітей доволі умовна, як будь-яка спроба загнати живу істоту в обумовлені рамки. До вищесказаного можна додати те, що шкільні успіхи більшості дітей індиго доволі середні: шкільна програма просто не цікава їм. І вчителі нерідко б'ють на сполох, відчуваючи, що у відставанні винна не природна нездатність до навчання, а щось інше. Якщо колись тобі доведеться постати перед такою проблемою – не панікуй, а перевір дитину на тестах IQ: швидше за все, вони виявлять неабиякий інтелект і ти вирішуватимеш питання про особливу школу для твого спадкоємця. На жорсткий тиск діти індиго найчастіше відповідають агресією, і переконати їх у тому, що «дідусь правий» тільки тому, що давно живе на світі, неможливо. Їхню повагу треба заслужити й у їхніх очах вік (або посада) – доволі слабкий аргумент.
Так, шлях до взаєморозуміння з дитиною індиго не такий простий, але цілком можливий на базі старих як світ постулатів – через повагу до її особистості та любов до неї. Але не декларованих, а справжніх. І ще: діти індиго зовсім не виносять неправди, їх чутливість до цього справді надприродна, а реакція – надзвичайно категорична. Збрехавши дитині кілька разів, батьки можуть просто втратити її та отримати замість щастя величезну проблему.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі (24)
-
Гость
-2
тому
-
Гость
2 місяці
тому
-
Гость
1 рік
тому
-
Гость
1 рік
тому
-
Гость
1 рік
тому
-
Гость
1 рік
тому
-
Гость
1 рік
тому
-
Гость
1 рік
тому
-
Гость
1 рік
тому
-
Гость
1 рік
тому
Показати щеой, да вас почитать - так все дети ваши особые :( на шизофрению проверьте их
Прокоментувати Мені подобається (8 користувачам)Прочитала статью и поняла, что мой сын таки да! индиго-гуманист. Иногда он похож на концептуалиста. Статья точно о нем!!! Очень надеюсь, что, когда он вырастет, действительно станет врачём, юристом, учителем или хотя бы политиком. Спасибо за статью.
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)Правильно було б назвати статтю таким чином: "Із 10 сімей 1 виховують дебіла, інші - нормальних дітей". Тоді не було б всієї цієї дурні стосовно "Індиго".
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)Среди взрослых Индиго много известных людей, которые достаточно добились в жизни. Это актеры, музыканты, политики, художники и т.д. Порою для Индиго это является ловушкой. Некоторые из Индиго не могут пережить, когда их популярность идет на спад. Взрослые Индиго могут не восприниматься обществом, как гении, скорее их относят к психически нездоровым людям или людям с необычным мышлением. К сожалению, о взрослых Индиго очень мало информации. Но это не исключает того, что вы, возможно, в своей жизни общаетесь с Индиго каждый день. Есть вероятность, что Индиго наученные горьким опытом детства более себя не выдают, чтобы избежать болезненных конфликтов с окружающими. Массовое появление загадочных "детей индиго" фиксируется по всему земному шару. Все больше удивительных свидетельств поступает и из Америки, и из России, и из других частей мира. Вот буквально несколько капель из целого океана ошеломляющих новостей и историй… Наташа Бекетова из Анапы в 16 лет заговорила на 120(!) языках, в том числе на древних типа древнеперсидского, арабского, латыни и проч. Случилось это на уроке математики в школе. Учительница накричала на Наталью, что она списывает контрольную у подруги, отчего девушка хлопнулась в обморок. А после того как очнулась, заговорила на староанглийском. Ее направили к специалистам, которые определили, что Наташа теперь знает даже "мертвые" языки давно сгинувших в небытие племен. Московские ученые из Института востоковедения предположили, что обморок каким-то фантастическим образом разбудил в Наташе "прапамять". А сама девушка стала утверждать, что в ней проснулись не просто языки, а все 120 ее прошлых жизней, кусочки из которых проплывают перед ее глазами, но полностью картины она восстановить не может. То она помнит себя в первобытном племени, то романтической японкой, то воином-французом, убитым в жестокой военной схватке… Джон из Нью-Йорка. Уже в пять лет он создал свой музыкальный ансамбль. Когда ему исполнилось девять, они записали свой первый компакт
Прокоментувати Мені подобається (1 користувачу)Их уважение нужно заслужить и в их глазах возраст (или должность) – весьма слабый довод. Очень хорошо, а кто-нибудь знает как это сделать. У меня дочь похоже тоже индиго-гуманист. Ну и что делать? проучилась в 1 класе месяц и стала прогуливать уроки. Спросила зачем, а она ответила были нужные дела. Ещё-бы сама, а так ещё и подружек подбивает на подвиги. Вот..... Подскажите как завоевать то уважение?
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)Нет ничего удивительного в том, что каждое поколение отличается от предыдущего. Мир меняется, и мы меняемся вместе с ним.Я думаю, что в 19, 18, 17 и проч. веках подавляющее большинство рождавшихся на свет детей были "индиго", просто тогда было гораздо сложнее развивать свои знания и способности, т. к. информация была намного менее доступна.Кроме того, было гораздо больше слоев общества, где воспитанием детей практически не занимались, все силы родителей уходили на то, чтобы добывать кусок хлеба. Поэтому, имхо, говорить о том, что нынешние дети особенные не вполне корректно, т.к. дети предыдущих поколений были особенными не в меньшей степени, чем нынешние, но у них было намного меньше возможностей для развития.
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)Не каждый хам индиго
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)А как в таком случае,вы объясните,что мой невменяемый ребенок заканчивает школу год за два,просиживая по большей части под партой,либо прогуливаясь между рядами.Из-за этого мы уже вторую школу поменяли и на психическую экспертизу его со школы посылали...
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)Ну да, не отличаются! Дети последнего десятилетия очень сильно отличаются от прежних! И "индиго" - это вовсе не уникальные способности типа чтения и умножения в уме. Этот совершенно иное отношение к миру. У них критерии другие! Но для того, чтобы понять это, нужно отказаться от их дрессировки. Что большинству из нас не под силу, блин!!!
Прокоментувати Мені подобається (1 користувачу)та не тут такие описание... ну короче это делают почти все дети и неотличяются от обычных , вернее сказать они и есть обычные а не какието там "индиго", каждое новое поколение будет превосходить предведущее, это что то на подобе эволюции( только очень медленной) а вот те что с 2 лет уже читает на уровне старшекласников вот это действительно одарённые дети !!!
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)