Основні вікові кризи дитини: як з ними впоратися

Психологи називають кризою у дитини проблемний період при переході від одного етапу розвитку до іншого. Оскільки розвиток маленької людини відбувається зазвичай нерівномірно, такі переходи можуть супроводжуватися конфліктністю, впертістю, бажанням протистояти і суперечити всім проханням батьків.

Але як бути готовим до дитячих вікових криз і їх проявів? Дитячий психолог Ніна Гладських розповідає, що батькам варто бути особливо уважними у спілкуванні з дітьми в наступні періоди їх дорослішання:

1. Перші 6-8 тижнів життя.

У цей період на фізіологічному рівні малюк повинен навчитися самостійно дихати, зігрівати себе, їсти і перетравлювати їжу. І при цьому він позбавлений основних засобів спілкування і гостро потребує допомоги та підтримки батьків. Тримати на ручках, обіймати, годувати грудьми, захищати від тривог і стресів - власне кажучи, це все, що потрібно маленькій людині в цей час.

2. 12-18 місяців.

Головні моменти, які призводять до розвитку нових стосунків дитини зі світом в цей період - навчання ходьбі й мови. Одночасно дитина починає розуміти, що у мами є і власні інтереси, окрім неї і починає побоюватися, що її загублять чи кинуть.

У цьому ж віці дитина виявляє свої перші дорослі рішення, часто протиставляючи себе іншим. Дуже важливо усвідомити, що ваш малюк вже не та безпорадна істота, якою був ще недавно, і трохи відпустити його, дозволити розвиватися у власному темпі.

3. 2-4 роки.

Це так звана "криза 3 років". Дитина важко керована, її поведінка майже не піддається корекції. Вона говорить "я сама" і "я хочу" і робить все навпаки. Відмова в будь-якому прохання викликає реакцію протесту.

Не треба сердитися на дитину, намагатися "зломити" її, відповідати на її крик криком, тим більше карати. Така позиція дорослих може лише закріпити неправильну поведінку, а іноді і дати поштовх формуванню негативних, рис характеру.

Знайдіть у собі сили терпляче поставитися до тупання ногами чи крику. Переключіть увагу дитини на щось, що не має відношення до даної ситуації. Якщо позиція дорослих правильна, подібні порушення в поведінці дитини зазвичай через півроку-рік проходять.

4. 6-8 років.

Ця вікова криза збігається з періодом інтенсивного фізичного зростання, вдосконалення тонкої моторики рук, розвитку ряду складних нервово-психічних функцій. І як раз в цей напружений для організму час змінюється соціальний статус дитини - вона стає школярем.

Дитина стає дуже тривожною, боїться запізнитися до школи, щось зробити не так, у неї порушується апетит, особливо вранці, з'являється нудота і навіть блювота. В інших випадках дитина, навпаки, не хоче вставати, одягатися, щоб іти на заняття, забуває завдання, не може пристосуватися до дисципліни, не відповідає на запитання вчителя.

Першокласників не слід особливо завантажувати додатковими заняттями в музичних школах, спортивних секціях, студіях - нехай спочатку добре адаптуються до школи.

ЧИТАЙ: Психосексуальний розвиток дитини: етапи й особливості

5. 12-14 років

Найбільш виражені фізіологічні та психологічні зміни відбуваються в 12-15 років. Підліткам-хлопчикам у цьому віці властиві збудливість, нестриманість, нерідко агресивність, у дівчаток переважає нестійкість настрою. Для тих і інших характерне поєднання підвищеної чутливості і образливості з егоїзмом, байдужістю, а нерідко і з черствістю до оточуючих, в тому числі до найближчих.

Ставитися до підлітка в цей період треба вже не як до дитини, а як до дорослого або майже дорослого, враховувати, як болючі для нього уколи самолюбства. Якщо хочете від нього домогтися чогось, не нав'язуйте безапеляційно своєї думки, а постарайтеся підвести його самого до того чи іншого рішення, щоб він сприйняв його, як своє власне.