На думку вчених, звичай святкувати Новий рік народився в Месопотамії в III тис. до н.е. І новорічне свято відзначали не взимку, 31 грудня, а навесні, наприкінці березня.
Справа в тому, що саме в березні в наших предків починався землеробський сезон. І щоб гідно зустріти Новий урожайний (в майбутньому) рік, упродовж 12 днів не вщухали загальні веселощі - карнавали, маскаради й масові гуляння.
Це були дні " неприборканої волі - раб перетворювався на господаря". Навіть заборонялося працювати, щоб не прогнівати Новий рік.
За словами істориків, традиція дарувати подарунки на Новий рік із найкращими побажаннями народилася в прадавніх римлян, приблизно в 153 році до н.е. Вважають, що саме тоді й з'явилися й перші новорічні прикмети. Наприклад, римляне вірили: яким буде перший день нового року, таким буде й увесь рік. Тому зустрічати свято потрібно було обов'язково в гарному настрої й у новому вбранні.
Учені встановили, що в різні історичні періоди розвитку людської цивілізації початок нового року відзначали по-різному - 1 березня, 1 вересня, 23 вересня тощо.
А святкувати Новий рік "по-нашому", тобто в ніч із 31 грудня на 1 січня, придумали у Франції у 1594 році. Автор новорічної ідеї - король Карл IX, який видав наказ починати рік із 1 січня.
Поступово це "нововведення" розійшлося по країнах світу. Та в Росію дійшло лише через сто років. Так, наприкінці 1699 року Петро I ухвалив " За прикладом усіх християнських народів... розпочинати новий рік не з 1 вересня, а з 1 січня 1700 року. І на знак доброго починання й нового сторіччя вітати один одного з новим роком. Центральні й проїзні вулиці прикрасити ялинками й соснами на знак свята..."
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі