Ідеальний чоловік – хто ти?

Але якщо попросити розшифрувати, а потім підсумувати відповіді, то виявиться, що більша частина жінок земної кулі погодиться визнати себе щасливою, якщо поряд буде гідний чоловік.

Правда, феміністки, найімовірніше, не погодяться із самою постановкою питання й логічно парирують: а чим це жіноче щастя відрізняється від чоловічого? І постараються переконати співрозмовників у тому, що у щастя немає статевих ознак: будь-яка людина, незалежно від статі, перш за все – особистість. Значить, і щастя має бути уніфікованим, загальнолюдським.

Теоретично – правильно, а на практиці... А на практиці без чоловіка жити погано... Адже недарма через усю історію людства та його культуру червоною ниткою проходить тема пошуку чоловіка. Причому, як свідчать історичні зрізи, в різні віки і в різних країнах жінки шукають різних чоловіків. Завжди – ідеальних, але завжди – різних.

Часи і звичаї

У середні віки в Європі ідеальний чоловік був сміливий і елегантний водночас. Блакитноокий лицар із довгими світлими кучерями, зразок витонченості та вишуканості як у словесних поєдинках, так і в справах турнірних – такий образ ідеального чоловіка півтисячолітньої давнини.

Італійці XVI століття горді, мужні, скупі на слова і жести.

Французи XVII століття подарували світові новий еталон ідеального чоловіка: імпозантний, пихатий, галантний. Удачливий мисливець і вправний танцюрист, дуже галантний у справах амурних і дуже недалекий у питаннях інтелектуальних – на жаль...

У XVIII столітті європейські жінки готові йти на край світу за невиправними романтиками, нагородженими природою надзвичайно одухотвореними обличчями, благородними й духовно багатими.

До кінця XIX століття жінки найохочіше втрачають голову від чоловіків ділових, зовні підтягнутих, із короткою стрижкою, надзвичайно скупих на слова й дуже точних у ділових питаннях.

А кого любили наші бабусі-слов'янки?

Зрозуміло, що образи героїв-коханців у селі під Полтавою на початку ХХ століття дуже сильно відрізнялися від кумирів жіночих мрій купчих і дворянок.

Але початок минулого століття ознаменований великою подією – народженням кінематографа. З тих пір і донині саме екрану належить право «призначати» середньостатистичних кумирів. І першими серйозними персонажами кінематографа (а значить – і жіночою мрією) на початку минулого століття стали чоловіки, які понад усе ставлять питання особистої честі – дворяни та офіцери, готові жертвувати життям заради Батьківщини і... жінки.

Жовтнева революція знищила цей образ, запропонувавши натомість щось безформне, сіре, уніфіковане. Це протиприродне явище: чоловік за визначенням не може бути «масою», його існування при такій постановці питання втрачає сенс. Тож невдовзі на екрани радянського кінематографа виходить новий тип чоловіка, який по суті являє собою «добре забуте старе». Образ вищого чина НКВД, який відпочиває під пальмами з витонченою дружиною та добре вихованими дітьми, дуже сильно нагадував образ дворянської сім'ї.

Війна... Не до образів... Чоловік набуває цінності як біологічний вид, і всі його індивідуальні ознаки (зовнішність, характер тощо) відходять на другий план.

У 60-і роки на екранах радянського кіно панує образ героя без тіла. Точніше, тіло є, але за прямим, біологічним призначенням використовується нечасто, несучи дух романтичного героя в простори космосу, в незвідану геологічну далину, на цілину. Принаймні – в поетичну далечінь, вихваляти радянську батьківщину... Еротики в Радянському Союзі немає на законодавчому рівні! Значить, і образ чоловіка може бути яким завгодно – тільки не еротичним...

Секс повернеться на слов'янські простори тільки з крахом Радянського Союзу. В уми і серця жінок приходять «із-за бугра» й поселяються образи ідеальних чоловіків у всьому їх різноманітті. На будь-який смак і колір. Відчайдушні розбишаки й тонкі коханці, цинічні ділки й уражені нарцисизмом юнаки... Безліч сюжетів кіно породжувала велику кількість візуальних секс-образів.

На початку ХХI століття роль законодавця ідеалу чоловічої краси все активніше стала перебирати на себе індустрія моди.

На подіуми виходять чоловіки! Які? Різні. Обличчям Дому Hugo Boss досить тривалий час був кремезний німець Ларе Бурмейстер. По-французьки шикарний Денні Бошан, по-ірландськи мужній Джеймі Дорнан, аристократичний Девід Сміт... Професія моделі давно перестала вважатися суто жіночою. І чоловіки з показів мод багато в чому визначають зараз середньостатистичний образ чоловічої краси.

А що з внутрішніми якостями? Опитування засвідчують, що жінки світу обирають сьогодні чоловіків розкішних, трохи романтичних, цілеспрямованих і самодостатніх.


Яких чоловіків ти готова назвати ідеалом? У формі? З високим IQ? Або що вміє варити яйця всмятку?

Так?

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!