Гіпоспадія і методи її лікування

Характеристика недуги

Гіпоспадія зустрічається у кожного 155-го новонародженого (маються на увазі тільки хлопчики). У разі цієї патології отвір сечовипускального каналу може зміститися вниз, на стовбур члена, мошонку або промежину. При цьому член зазвичай вигнутий, а сечовипускальний канал значно звужений. Також крайня плоть може нависати у вигляді "капюшона" і бути розщепленою.

Причинами гіпоспадії можуть стати гормональні порушення в тілі майбутньої матусі, хромосомні або генетичні збої і порушення. Оскільки уретра, як правило, розвивається на 8-14 тижні вагітності, саме в цей період різкий негативний вплив на організм вагітної може викликати дану патологію.

•ЧИТАЙ: Розпізнаємо і лікуємо ларингіт у дітей в домашніх умовах

Лікування гіпоспадії

Гіпоспадія діагностується дуже легко, практично з перших днів життя немовляти. Зазвичай діагностують головчасту форму, коли отвір сечівника трохи зміщений, але залишається в межах головки члена. Така патологія не вимагає кардинального лікування, єдине, що буде завдавати незручності - це зміщення струменя.

Стовбурова форма захворювання вже може суттєво впливати на потенцію і майбутнє статеве життя, оскільки член при цьому сильно викривляється. Тому сучасна традиційна медицина рекомендує не відкладати вирішення проблеми і звертатися по хірургічну допомогу. Справа в тому, що чим раніше буде проведена операція, тим більше шансів на повну корекцію і відновлення нормальної функції сечовипускального каналу. Ну і дитина мало що запам'ятає про таку процедуру, а це важливо.

Оперативне втручання допоможе своєчасно випрямити член, правильно сформувати уретру, уникнути серйозного рубцювання тканини і ускладнень.

Легкі форми гіпоспадії радикального лікування не вимагають. Але якщо присутнє викривлення пеніса або звуження уретри, краще все ж таки вдатися до операції. Це не тільки полегшить в майбутньому життя дитині, але і вбереже її від можливого комплексу неповноцінності.

Фахівці зазначають, що гіпоспадія і методи її лікування (а це хірургічні втручання) вимагають певного вікового періоду. Найбільш сприятливим вважається проміжок 5-18 місяців, коли у дитини ще не почали виникати цікавість до своїх генітальних органів і поняття своєї статевої приналежності.

Більш старші дітки не тільки складніше перенесуть таке лікування, але і можливо отримають психологічну травму, що істотно ускладнить процес терапії та реабілітаційний період.

•ЧИТАЙ: Чим небезпечна гіпоксія та її наслідки для немовляти