TOCHKA.NET і forbeswoman пояснять, чому це важливо.
У вересні співробітники французької авіакомпанії Air France оголосили страйк. Оскільки пілоти протягом тижня відмовлялися виходити на роботу, компанія скасувала половину рейсів. Відсутність розуміння між співробітниками і керівництвом обійшлfся Air France в 350 млн. євро прямих збитків. Акції компанії впали на 2,53%, а кількість пасажирів скоротилася на 16%.
Серед потоку політичних новин і зведень із зони АТО ця новина залишилася у нас практично непоміченою. І дуже даремно. Адже це - перший дзвіночок, який повинен був, та просто мусив почути український бізнес.
Французькі пілоти шляхом протесту висловлювали свою незгоду зі стратегічним планом розвитку компанії до 2020 року. Він передбачав скорочення витрат за рахунок скорочення окладів. Будь-яка людина, що мислить категоріями фінансів, прекрасно розуміє, що під час кризи, яку, до слова, вже давно переживають великі перевізники під тиском лоукостерів, у компанії є два шляхи виживання: скорочення штату або скорочення витрат. Простіше кажучи, або всі співробітники позбавляються частини доходів, але при цьому зберігають робочі місця, або отримують додаткове навантаження (робота колег, яких звільнили), але зберігають ставку. Будь-яке з цих рішень очевидне і природне, якщо зрозумілі первинні фактори його прийняття. Насмілюся припустити, якби керівництво Air France обґрунтувало співробітникам своє рішення, кількість незадоволених була би в рази меншою, і компанія, яка прагне до економії, не втратила б кілька десятків мільйонів.
А тепер проведемо паралель. Співробітники якої кількості українських компаній розуміють, що їх чекає в 2020 році? Чи багато хто може пояснити зміни в компанії? Біда українського бізнесу в тому, що ми не звикли розмовляти. Обговорення - ключ до розуміння. Щоб далеко не йти, відкрийте соцмережі і порахуйте кількість незадоволених коментарів щодо рішень президента. Ми закидаємо Порошенку за скритність - мовляв, про щось там домовився, щось там вирішив, а народ просто поставив перед фактом. Так от, це не спеціально обрана тактика. Це - банальна звичка українського бізнесмена. Не важливо, який у бізнесу річний оборот - мільйон чи мільярд. Власники компаній не звітують про свої рішення перед підлеглими. Це наша, українська, особливість. Точніше, радянська. Партрішення «спускалися» зверху, для виконання, а не для колективного обговорення. Чи багато з тієї пори змінилося?
Криза, не криза, незмінним залишається одне - бізнес вимагає діалогу. Діалогу з інвесторами, підрядниками, клієнтами, підлеглими. У міжнародних компаніях процес обміну інформацією між різними підрозділами - це норма. Точно так само, як і обговорення спільних цілей (а в рамках компанії по-іншому і бути не може). Чи можливо, щоб глобальна мета компанії не збігалася з проміжними цілями окремо взятого відділу? І чи може цей відділ досягти поставленої мети, якщо кожен окремий співробітник не розумітиме очікування і не розділятиме плани компанії? Висновок - всі повинні слідувати спільній меті. Ще один висновок - цю мету потрібно правильно аргументувати. У зв'язку з цим одразу виникає питання: чи здатні всі співробітники зрозуміти рішення управлінського апарату? Тут справа не в тому, що хтось більш тямущий або має кращу освіту. Справа в тому, що ми мислимо різними категоріями. Фінансовий директор бачить витрати і доходи. Продажникам все одно, що маркетинговий відділ пропонує нову упаковку, якщо це підвищить вартість товару і тим самим ускладнить його збут. Перед CEO стоїть завдання утримати на плаву компанію і захистити пропозицію перед акціонерами. У компаніях, чия діяльність пов'язана з творчістю, міскоммунікація часто виникає між креативними відділами та фінансовими. У цьому випадку перед керівником стоїть завдання знайти золоту середину і обґрунтувати доцільність вимог кожного боку. Щоб усі ці люди розуміли одне одного, потрібні спільні, зрозумілі кожному слова. Інакше проект (країна, бізнес, підприємство) перетвориться на Вавилонську вежу.
Особисто я прихильник обговорень. На етапі прийняття рішення важливо почути всі думки і максимально врахувати всі раціональні побажання. Поки рішення не прийнято, у всіх є право звернутися за роз'ясненнями або запропонувати свою ідею. Але після прийняття рішення будьте ласкаві його виконувати. Інакше обговорення затягнуться на невизначений термін. І одного разу ми схаменемося і зрозуміємо, що вже давно нічого не виробляємо, а весь цей час тупцюємо на місці, обговорюючи подальші плани.
Не важливо, про який проект ідеться - компанія, це, по суті, маленька держава. Або, якщо хочете, держава - це велика група компаній з портфелем брендів для кожної. Якщо потрібно прийняти рішення - обговорюйте. Говоріть до тих пір, поки всім не буде зрозуміло: що, навіщо, як і коли робимо. Але пам'ятайте: будь-яка дискусія повинна закінчитися ухваленням рішення. Інакше це вже не обговорення, а довічна участь у програмі Шустер Live.
Повертаючись до «тактики» президента: його небажання говорити можна зрозуміти. У величезній країні, де гинуть люди, де не довіряють владі та органам правопорядку, де одні приватизують заводи, а інші живуть місяць на прожитковий мінімум, будь-яка ініціатива викличе хвилю невдоволень.Тільки шляху іншого немає. Ми всі чекаємо, щоб з нами поговорили. Але ми також повинні пам'ятати, що деякі дискусії повинні починатися з нас самих.І не важливо, що обговорювати - майбутнє країни або стратегію компанії на найближчі 10 років.
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивися на головній сторінці жіночого порталу TOCHKA.NET
- відповіді на питання, які цікавлять жінок.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі