Як не боятися виступати публічно

TOCHKA.NET і forbeswoman розкажуть про те, як не боятися виступати публічно.

Людина, яка володіє або керує бізнесом, не мусить бути геніальним оратором. Та й політик чи громадський активіст або «зірка» науки/мистецтва/спорту не завжди (або, вірніше, майже ніколи) починає, вміючи віртуозно володіти аудиторією. Але їм легше, бо вимоги до них менші. Тому сьогодні про бізнес.

Останнім часом мені з моторошною частотою доводиться бачити керівників компаній, що відчувають панічний страх перед публічними виступами. І з не менш моторошною - «перших осіб», які вважають себе Цицеронами і Демосфенами без найменших на те підстав. Особисто я пов'язую це зі специфікою останніх різнопланово кризових років, які викликали досить жорсткі особистісні деформації топ-менеджменту. Підстави для цього є досить вагомі.

Представники першої категорії, які відчувають необґрунтований страх перед публічними виступами, як правило, керуються не тільки ірраціональною боязню, але й цілком раціональними мотивами:

невпевненість у стабільності (або навіть достовірності) позитивних тенденцій розвитку бізнесу;
параноїдальна неготовність розповідати про успіхи зі страху, що фінансовим вираженням цих успіхів зацікавляться контролюючі органи і зажадають хабара;
не залишає їх відчуття, що вони «під ковпаком у власника (ів)» (якщо йдеться про найманий директорат);
боязнь не відповідати гламурно-плебейським стандартам зовнішності або манер, насаджуваним мас-культурою.

Вони або взагалі ухиляються від спілкування з аудиторією - аж до прямої втечі з заходу або повідомлення про псевдо-форс-мажор, що завадив прийти на захід, за 5 хвилин до початку. Або понуро бубонять з папірця. Або лихачать - тролячи аудиторію у відповідь на цілком доброзичливі здорові питання.

Представники другої категорії - як правило, корпозомбі http://forbes.ua/woman/1359119-korporativnye-zombi у своїх різновидах, медіазомбі http://forbes.ua/woman/1360552-pogovorim-ob-evolyucii. Надресировані на різноманітних тренінгах сумнівно компетентними фахівцями, вони:

варіант перший: імпровізують відчайдушно, радуючи аудиторію своїм потоком свідомості, часто геть позбавленим раціональної складової;
варіант другий: розмовляють мовним блоками, що деякі психологи позначають у рамках спічу заклинаннями а-la «надихаємо», «лякаємо», «обіцяємо», при цьому панічно боячись забути хоч одне слово або поміняти місцями абзаци.

Патології обох категорій виглядають жахливо неестетично і непрактичні для бізнесу. Тому, якщо ви діагностували їх у себе або у своїх підопічних, вживайте заходів. Я не ставлю перед собою надзавдання в одній колонці розповісти про те, як з Едмона Дантеса зробити графа Монте-Крісто. Але можу дати кілька фундаментально-банальних порад, які допоможуть не наробити ганебних дурниць:

1. Постарайтеся говорити тільки про те, в чому розбираєтесь.

2. Будь-яка імпровізація має бути ретельно підготовлена.

3. Говорити слово в слово доповідь, написану на папірці, є сенс тільки у випадку, якщо ви президент і у вас під рукою немає технічних засобів, що заміняють паперовий носій, або якщо ви захищаєте дисертацію в недружній вченій раді.

4. Немає нічого корисніше, ніж написати на листочку паперу (вручну!) 7 тез доповіді, з їх допомогою кілька разів виступити перед дзеркалом і забути листочок удома.

5. Якщо контакт очей з аудиторією вас напружує, розфокусуйте зір або дивіться злегка поверх голів.

6. Якщо фізіологія зрадницьки підводить певним способом, не погребуйте лікарськими засобами, що її нейтралізують.

7. Вірте в себе, і буде вами Сила.

Користуватися цими напівсерйозними-напівжартівливимим (в кожному жарті є частка жарту) рекомендаціями - особиста справа кожного. Тому що кожен з нас приречений на самотність третього роду, де він усі доленосні для себе рішення в кінцевому підсумку приймає самостійно.

Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивися на головній сторінці жіночого порталу TOCHKA.NET

Forbeswoman відповість на всі жіночі питання.