TOCHKA.NET і forbeswoman поділяться її думками.
Коли на початку 90-х економіка в муках здобувала ринковість, кожна нова книга з менеджменту, маркетингу, self improvement - перекладна або просто свіжа - читалась як одкровення. Не тому, що прямо і безпосередньо вчила заробляти гроші (це ефективніше вийшло на інтуїтивному рівні), а тому, що давала уявлення про системний підхід до управління компанією.
З плином часу, зрозуміло, свіжість сприйняття пішла. І прийшло розуміння того, що за рідкісним винятком, такого роду література - розчин низької концентрації. По-перше, тому що в західній традиції написання «розумних» книжок прийнято робити їх, як мінімум, науково-популярними, а краще зовсім-зовсім популярними - у розумінні «попсовими». По-друге, тому що автори пострадянського простору із задоволенням прийняли цей формат і успішно штампують книги, багаті повторами, прикладами, тягуче-нудотним «сюжетом» з петлями зворотного зв'язку. Звичайно, ковтати цю м'ятну водичку легко - майже як бульварну художню літературу. Але в сухому залишку в ліпшому випадку залишаються надумані PR-абревіатури не застосовних на практиці моделей і перли a-la «блакитний океан», «шийка пляшки» і решта. Які, безумовно, образні, зручні для спілкування з аудиторією без економічної освіти (тієї, яка не знає, що в базових підручниках «шийку пляшки» прийнято називати вузьким місцем технологічного процесу). Але винятково малоінформативні і легкозамінні загальноприйнятими дефініціями.
Але засилля поп-бізнес-літератури аж ніяк не означає, що потрібно впадати в інші крайнощі та шукати корисні відомості в монографічних працях. На жаль, у більшості своїй вони так само порожні, як і управлінські бестселери, але вже в силу безглуздих формально-ритуальних вимог до змісту творів цього жанру. Поки автор виробляє фігури танцю з бубнами і намагається відповідати критеріям, необхідним для подальшого здобуття наукового ступеня, зміст тексту починає вислизати навіть від найуважнішого читача. І, на жаль, як у світі бізнес-консалтингу, так і в академічній економічній науці - одиниці тих, хто може пройти між Сциллою попсової легковажності і Харибдою наукової ваговитості.
Практично така ж ситуація і з книгами категорії self improvement. У більшості своїй вони належать не стільки до управлінської літератури, скільки до шарлатанських спроб переказати обивателю класичні або єретичні концепти вже, правда, не економіки, а психології. Або, що ще веселіше діагностується, - священні тексти різних релігій, часто у вигляді химерного міксу.
В цілому ж описана ситуація - результат загальновідомої тенденції: перлинні зерна знань сьогодні доводиться вибирати з безпрецедентно великої купи гною інформації. А значить, потрібно придбати корисну навичку прагматичного ставлення до літератури для професійного вдосконалення та особистісного зростання.
Ще десять років тому відомий футуролог Патрік Діксон у книжці «Бізнес-тренди наступного десятиліття» зазначив, що одне з базових умінь ефективного управлінця часів початку третього тисячоліття - вміння за півгодини переглянути 100 сторінок тексту і дати коротку анотацію основних думок. Як правило, з огляду на низьку концентрацію нових думок в одиниці бізнес- або self improvement-тексту, це зробити легко. А іноді, якщо дуже пощастить, скануючи свіжі управлінські опуси, все-таки знаходиш перлину, яку є сенс читати уважно і відзначаючи гідні думки. У моїй особистій практиці останніх років таких книг траплялося штук п'ять.
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивися на головній сторінці жіночого порталу TOCHKA.NET
- усе для жінок.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі