Твоя дитина – ябеда? Чудово!

Але так щастить аж ніяк не всім. Інші діти мають дивовижну здатність знаходити вади в поведінці інших дітей і доповідати про це дорослим: «А Петя знову руки перед їжею не вимив!» або: «А Світлана ляльці сукню порвала!», а також: «Кішка молоко розлила!», «Сергійко без черги на гойдалці катається!» І т.д., і т.п. До обіду голова від скарг просто розколюється, а до кінця дня ябеду хочеться замкнути у віддаленій кімнаті… Стоп! Перш ніж вжити рішучих заходів, проаналізуй скарги ябеди з погляду їхнього змісту. Це дасть можливість реагувати на причину, а не на наслідок.

Отже: дитина прийняла на себе роль поліцейського та завжди точно знає, хто з дітей пішов не туди, куди слід; хто що зламав і т.д. Але малюк завжди говорить правду. І його «донос» нерідко рятує всіх від неприємностей. Наприклад, повідомивши виховательці про те, що хтось із товаришів от уже хвилин 15 старанно засовує в унітаз рулон туалетного паперу, він рятує групу від потопу. Зупинивши «доносом» подружку, що вирішила втекти з садка під час прогулянки, можливо, він рятує їй життя, хіба не так? То чому ж наша реакція несе таке негативне забарвлення? Адже дитина по суті права! Та тому, що нам у дитинстві теж казали, що ябедничати не можна! І ми добре пам'ятаємо про це все життя, «соромлячись» повідомити куди слід про те, що в сусідній квартирі регулярно б'ють дітей… Адже ми будемо «ябедами»! І на двірника, який не любить прибирати біля сміттєвих баків, теж поскаржитися соромно! І на лікаря, який мало не вбив твою дитину, – також… Бути ябедами, хоч і дорослими – дуже соромно! Правда? Отак і живемо там, де живемо…

Але повернімося до дітей. Зупиняючи ябед, які хочуть повідомити про явний непорядок, ми завдаємо комплексної шкоди: по-перше, страждає психіка малюка. Йому годину тому сказали, що на гойдалці всі гойдатимуться по черзі. Він прийняв це як порядок, справедливість. І раптом: Петрик лізе без черги! Що відчуває при цьому дитина? Несправедливість! А хто повинен усунути її? Той, хто встановив правило: дорослі. Звертаючись до них зі скаргою, дитина в такий спосіб демонструє ще один немаловажний аспект: свою непевність у здатності розібратися, «що таке добре, а то таке погано». Вона шукає підтвердження своїм здогадам! Відмовляючись допомогти їй із тієї причини, що спостерігається «ябедництво», ми ставимо дитину в доволі складне становище, а саме:

По-перше, вона повинна самостійно дати оцінку події. Ти впевнена, що це їй під силу? Раптом вона вирішить, що штовхати дівчинку – допустимо? Чи не стане це першим камінчиком у фундаменті особистості, здатної йти за всілякими благами по головах?

По-друге, невирішений інцидент може почати формувати в неї звичку мовчати. Це – найвірніший шлях до того, про що говорив Солженіцин: «боятися треба не зрадників – від них завжди знаєш, чого можна чекати. Боятися треба людей байдужих — тільки з їхньої мовчазної згоди в країні діються всі найстрашніші справи». А що як у твоєї дитини загострене почуття соціальної справедливості і з неї зрештою буде справжній Президент України? А?

По-третє, малюк може сам узятися за відновлення справедливості. Тоді – забіяка? Це краще, ніж цивілізоване вирішення проблеми за допомогою дорослої (читай: розумної) людини?
Але є й інший вид ябедництва, що межує зі скиглінням: усе навколо завжди погано, усі «не слухаються» і вимагають негайного покарання! А от це вже – серйозніше! Почуття загостреної соціальної справедливості тут зовсім ні до чого. В основі такої поведінки можуть лежати:

– ревнощі старшого до молодшого. Якщо старша сестра тільки те й робить, що скаржиться на молодшого брата – може, їй гостро бракує любові? Усунь причину, зникне й наслідок.

– бажання привернути до себе увагу, виділитися. Ця модель поведінки більш характерна для молодшого шкільного віку. Підозрюєш, що справжня причина ябедництва в цьому? Допоможи дитині знайти інший спосіб самовираження. Треба шукати те, в чому вона може стати лідером: танці, спорт, гурток авіамоделістів тощо.

– якщо ти не можеш знайти причину активного ябедництва дитини самостійно – звернися до дитячого психолога. Може, в такий спосіб дитина стримує своє прагнення зробити погано. Доповідаючи про дрібні провини дітей (Світлана витерла ніс рукавом!) малюк, можливо, стримує своє бажання витерти ніс блузкою виховательки… Розібратися з цим допоможе психолог. Не виключено, що він знайде іншу причину.

У будь-якому разі, зіштовхнувшись із ябедою, май на увазі, що перед тобою – найяскравіший вияв емоційних труднощів дитини. Відштовхуючи її фразою «бути ябедою соромно!», ти дієш абсолютно неправильно і на шкоду маляті! Не поспішай таврувати дитину, в більшості випадків вона абсолютно права. А наша лінь і звичка відмахуватися від дитини кладе на її плечі заважкий тягар… Прислухайся до кожної скарги маляти, шукай у ній конструктивне зерно. Якщо дитина має слушність – реагуй відповідно, тобто спокійно усувай проблему – джерело скарги.