Твоя дитина – ябеда? Чудово!

читать на русском

Скажи, як часто доводиться тобі вимовляти фразу «Не ябедничай, будь ласка! Це негарно!» Не частіше одного разу за день? Вітаємо тебе! Доволі складна психологічна проблема тебе оминула.

Твоя дитина – ябеда? Чудово! © vedmochka.com
Але так щастить аж ніяк не всім. Інші діти мають дивовижну здатність знаходити вади в поведінці інших дітей і доповідати про це дорослим: «А Петя знову руки перед їжею не вимив!» або: «А Світлана ляльці сукню порвала!», а також: «Кішка молоко розлила!», «Сергійко без черги на гойдалці катається!» І т.д., і т.п. До обіду голова від скарг просто розколюється, а до кінця дня ябеду хочеться замкнути у віддаленій кімнаті… Стоп! Перш ніж вжити рішучих заходів, проаналізуй скарги ябеди з погляду їхнього змісту. Це дасть можливість реагувати на причину, а не на наслідок.

Отже: дитина прийняла на себе роль поліцейського та завжди точно знає, хто з дітей пішов не туди, куди слід; хто що зламав і т.д. Але малюк завжди говорить правду. І його «донос» нерідко рятує всіх від неприємностей. Наприклад, повідомивши виховательці про те, що хтось із товаришів от уже хвилин 15 старанно засовує в унітаз рулон туалетного паперу, він рятує групу від потопу. Зупинивши «доносом» подружку, що вирішила втекти з садка під час прогулянки, можливо, він рятує їй життя, хіба не так? То чому ж наша реакція несе таке негативне забарвлення? Адже дитина по суті права! Та тому, що нам у дитинстві теж казали, що ябедничати не можна! І ми добре пам'ятаємо про це все життя, «соромлячись» повідомити куди слід про те, що в сусідній квартирі регулярно б'ють дітей… Адже ми будемо «ябедами»! І на двірника, який не любить прибирати біля сміттєвих баків, теж поскаржитися соромно! І на лікаря, який мало не вбив твою дитину, – також… Бути ябедами, хоч і дорослими – дуже соромно! Правда? Отак і живемо там, де живемо…

Але повернімося до дітей. Зупиняючи ябед, які хочуть повідомити про явний непорядок, ми завдаємо комплексної шкоди: по-перше, страждає психіка малюка. Йому годину тому сказали, що на гойдалці всі гойдатимуться по черзі. Він прийняв це як порядок, справедливість. І раптом: Петрик лізе без черги! Що відчуває при цьому дитина? Несправедливість! А хто повинен усунути її? Той, хто встановив правило: дорослі. Звертаючись до них зі скаргою, дитина в такий спосіб демонструє ще один немаловажний аспект: свою непевність у здатності розібратися, «що таке добре, а то таке погано». Вона шукає підтвердження своїм здогадам! Відмовляючись допомогти їй із тієї причини, що спостерігається «ябедництво», ми ставимо дитину в доволі складне становище, а саме:

По-перше, вона повинна самостійно дати оцінку події. Ти впевнена, що це їй під силу? Раптом вона вирішить, що штовхати дівчинку – допустимо? Чи не стане це першим камінчиком у фундаменті особистості, здатної йти за всілякими благами по головах?

По-друге, невирішений інцидент може почати формувати в неї звичку мовчати. Це – найвірніший шлях до того, про що говорив Солженіцин: «боятися треба не зрадників – від них завжди знаєш, чого можна чекати.  Боятися треба людей байдужих —  тільки з їхньої мовчазної згоди в країні діються  всі найстрашніші  справи». А що як у твоєї дитини загострене почуття соціальної справедливості і з неї зрештою буде справжній Президент України? А?

По-третє, малюк може сам узятися за відновлення справедливості. Тоді – забіяка? Це краще, ніж цивілізоване вирішення проблеми за допомогою дорослої (читай: розумної) людини?
Але є й інший вид ябедництва, що межує зі скиглінням: усе навколо завжди погано, усі «не слухаються» і вимагають негайного покарання! А от це вже – серйозніше! Почуття загостреної соціальної справедливості тут зовсім ні до чого. В основі такої поведінки можуть лежати:

– ревнощі старшого до молодшого. Якщо старша сестра тільки те й робить, що скаржиться на молодшого брата – може, їй гостро бракує любові? Усунь причину, зникне й наслідок.

– бажання привернути до себе увагу, виділитися. Ця модель поведінки більш характерна для молодшого шкільного віку. Підозрюєш, що справжня причина ябедництва в цьому? Допоможи дитині знайти інший спосіб самовираження. Треба шукати те, в чому вона може стати лідером: танці, спорт, гурток авіамоделістів тощо.

– якщо ти не можеш знайти причину активного ябедництва дитини самостійно – звернися до дитячого психолога. Може, в такий спосіб дитина стримує своє прагнення зробити погано. Доповідаючи про дрібні провини дітей (Світлана витерла ніс рукавом!) малюк, можливо, стримує своє бажання витерти ніс блузкою виховательки… Розібратися з цим допоможе психолог. Не виключено, що він знайде іншу причину.

У будь-якому разі, зіштовхнувшись із ябедою, май на увазі, що перед тобою – найяскравіший вияв емоційних труднощів дитини. Відштовхуючи її фразою «бути ябедою соромно!», ти дієш абсолютно неправильно і на шкоду маляті! Не поспішай таврувати дитину, в більшості випадків вона абсолютно права. А наша лінь і звичка відмахуватися від дитини кладе на її плечі заважкий тягар… Прислухайся до кожної скарги маляти, шукай у ній конструктивне зерно. Якщо дитина має слушність – реагуй відповідно, тобто спокійно усувай проблему – джерело скарги.

Підписуйся на наш telegram і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!

За матеріалами: tochka.net версія для друку

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Поділися в соціальних мережах

Теги

Читай також


Новини партнерів


Коментарі

символів 999

Ще на tochka.net

Новини партнерів

Новини tochka.net

Новини партнерів

Loading...

Ще на tochka.net