Tochka.net і forbeswoman поділяться думками бізнесвумен.
Юліана Слащева, гендиректор «СТС Медіа», колишній президент «Михайлов і Партнери». Мама трьох дітей: Маші у вересні виповниться дев'ять років, Кирилу — три з половиною, Філіпу у червні виповнився рік.
Про себе і сім'ю
Мої батьки — авіаційні інженери, які закінчили Харківський авіаційний інститут.
З дитинства мені говорили, що у мене вітер у голові. Навіть інститут я вибирала, виходячи з його транспортної доступності: Вища комсомольська школа знаходилася у Вихіно, їхати на електричці 20 хвилин.
У вузі була кафедра конфліктології, яку вів один з кращих учнів Петра Георгійовича Щедровицького. Крім того, у нього була дуже сильна кафедра пропаганди. По суті, цю кафедру можна назвати прабатьком сучасного піару. Ось так випадково у житті все склалося.
Часто я приймала нераціональні рішення. Відпрацювавши рік в американській компанії, у фірму «Михайлов і Партнери» прийшла на меншу зарплату: стала отримувати на 70 доларів менше — пристойна на ті часи різниця. Чимось мене на співбесіді зачепили.
Все наше життя — набір сходинок. Щоб зробити крок на наступний щабель, треба звільнитися від жорстких рамок. У якісь моменти цими рамками ставала минула робота, а в якісь — власний стиль в одязі. Знаєте, я ж одного разу навіть консультанта по стилю найняла. Це допомогло: разом з гардеробом багато що в моєму житті змінилося. Зараз у моїй шафі немає жодного ділового костюма, тільки сукні.
Не треба боятися власної жіночності: якщо ти професіонал, то неважливо, жінка ти чи чоловік. З собою на переговори я візьму зі своєї команди не жінок чи чоловіків, а найкращих фахівців.
Усі кроки, які я робила по життю, виявлялися кроками вперед. Навіть прихід на меншу зарплату в «Михайлов» виявився кроком вперед.
Сьогодні я, нарешті, дожила до такого моменту, коли мене вже набагато складніше змусити кудись перейти або «взяти на слабо». Нещодавно мені пропонували неймовірно круту позицію в Україні з дуже великими грошима, але потрібно було переїжджати, що, звичайно, неможливо в моїй ситуації — у мене сім'я, діти, чоловік. Якби я не була обтяжена — зірвалася б і поїхала.
Про роботу
Працювати я почала рано: то синхроністом, то перекладачем на виставках і стендах — вже в 17 років за 3-4 дні могла заробити більше, ніж моя мама за місяць. У 19 — прийшла в «Михайлов і Партнери».
Подруги часто просять поговорити з їх дорослими доньками, розповісти, як я всього добивалася. Не можна порівнювати сьогоднішню ситуацію з ситуацією тоді. Початок 90-х — це час, коли їсти і носити було нічого. У мене був дуже сильний стимул, якого у більшості сьогоднішніх підлітків немає.
Перші три місяці роботи в «Михайлов і Партнери» я кожен день собі говорила: «завтра піду». І кожен день прокидалася і думала: «Ні, спочатку я їм доведу, що змогла, а потім піду». І втягнулася. Через три роки стала партнером. А на момент відходу займалася міжнародним розвитком бізнесу.
Йшла з «Михайлов і Партнери» в 2001 році з двох причин. По-перше, я досягла своєї стелі, і рухатися було нікуди. По-друге, втомилася від сервісної роботи. Втім, була і третя причина: мені запропонували істотно більше грошей. Так я змогла переступити на новий щабель соціальних сходів: одразу купила квартиру, поміняла машину.
У 2005 році повернулася в «Михайлов і Партнери» в якості президента. Компанія, якій я керую, стала мені сім'єю. Я намагаюся утримувати своїх людей, свою команду. Це складне завдання, я присвячую цьому 30-40%, а іноді і 50% свого часу. Для більшості ключових людей у мене в голові є продуманий план розвитку. Якщо раптом його немає, то пропоную побудувати його разом мінімум на три роки. Своїх «зірок» треба ростити. Спочатку ростити, а потім утримувати.
Про дітей
Ті, хто говорить, що діти та кар'єра несумісні, просто не захотіли спробувати.
Коли чекала першу дитину, якраз звільнялася. Була дилема — залишитися або піти. Глава російського офісу BBDO запропонувала створити в рамках BBDO маленьке PR-агентство. За сім місяців вагітності мені належало зібрати команду, знайти гендиректора, все запустити і налагодити роботу. Я погодилася.
Зараз сама дивуюся, звідки було стільки впевненості, що все вийде. Чомусь обставини мене тоді не зупинили.
Дуже хочеться бути для дітей прикладом, але замість цього я постійно живу з почуттям провини перед дітьми. Але якби я сиділа вдома, то була б для дітей більшою загрозою — занадто багато у мене енергії, яка може носити руйнівний характер, якщо її правильно не використовувати.
Велику частину часу я сюсюкаюча мама, хоча коли від дітей потрібно домогтися результату, використовую командний голос, зазвичай це працює.
Які можуть бути зараз плани для розвитку для дітей? Моїй старшій усього дев'ять. Поки я просто намагаюся відкривати перед ними максимум можливостей. Головне — не заганяти дітей у рамки, пропонувати їм вибір і простір для рішень.
Сподіваюся, що хтось із моїх дітей обов'язково піде по моїх стопах.
Гроші і діти, на мій погляд, несумісні: ми з чоловіком дітям гроші не даємо. Але при цьому змушуємо їх заробляти: так, моя дочка «копить» на iPhone 5 хорошими оцінками. За «п'ятірки» бали додаються, за «трійки» і «двійки» — віднімаються. Якщо до свого дня народження вона не накопичить потрібну кількість балів, ми не подаруємо їй телефон, як би їй не хотілося.
Усі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net
— все для жіночої цікавості.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі