і forbeswoman поділяться думками Савелія Лібкіна.
Нещодавно прочитав у одному гастрономічному журналі про черговий маркетинговий експеримент, поставлений у Німеччині. Молекули цього разу поступилися місцем палеонтології. Кухарі повинні були готувати їжу так, як це робили люди в епоху палеоліту. Тобто ні про яке борошно або олію, які зазвичай використовують для приготування їжі, не могло бути й мови. Меню ресторану базується на диких овочах, горіхах, травах і на м'ясі худоби, вирощеної на природному кормі. Цей принцип стосується і приправ, тому солі і цукру в описуваному закладі теж немає.
Палеонтологічна дієта, як новий маркетинговий трюк, з'явилася зовсім недавно і тому тільки набирає популярність. Головні її принципи — це страви з великим вмістом жирів і білків. А ось калорії для прихильників таких ресторанів не мають ніякого значення.
Після декількох днів перебування у Вірменії я прийшов до висновку, що місцева гастрономія, не відаючи про німецьку моду, тисячоліттями сповідує подібні принципи. Зрозуміло, експериментатори є і тут, тільки нам попався всього один ресторан (причому, в Єревані), де господарі ризикнули і сильно просунули вперед вірменські традиції. Називається цей ресторан «Долмама». Автентичну вірменську їжу тут готують у сімейно-авторській інтерпретації. При цьому не спотворюють, а, навпаки, підкреслюють культурно-смислові нотки відомих страв.
Упевнений, є ще чимало закладів, де готують сучасно і не розбавляють нативність примітивністю, але нам рекомендували тільки одне таке місце. Інші ресторани, в які нас запрошували і які нам рекомендували, на жаль, застрягли в тому самому палеонтологічному періоді, коли мова заходить про м'ясо на мангалі або в тандирі. Стандартно пересушені-пережарені шматки свинини і баранини, причому з будь-якої частини туші, прокладені кільцями картоплі і притрушені кільцями сирої цибулі і рубаною зеленню кінзи.
Про один із закладів, де така собі палеонтологічність сприймається цілком доречно, хочу розповісти детально. Ресторан «Нораванк» розташовується в природній печері, в ущелині поряд з гірською річкою Гнішик. Ресторан цей без офіційної вивіски, і ще його можуть називати ім'ям господаря закладу. Інтер'єр печери прикрашений глечиками та посудом з глини.
Годують тут тим самим «палеонтологічним» шашликом з тандира, яєчнею з помідорами, сиром xорац панір, свіжою зеленню і маринованими дикими грушами. За попереднім замовленням можна спробувати і кавурму — давньоармянську закуску з телятини, приготовлену в топленому вершковому маслі зі спеціями. Власник ресторану Вардкес Караханян — насамперед, еколог і орнітолог. Вардкес займається збереженням зникаючих видів птахів-падальщиків, яких підгодовує за власні кошти, виїжджаючи на високогірні плато і залишаючи видобуток для пернатих. «Мій головний ресторан — це ресторан для беркутів і грифів у горах, а ресторан для людей — вже на другому місці. Другий ресторан допомагає утримувати перший», — пояснює орнітолог-ресторатор. До слова сказати, в звичний спосіб ресторатора — лакованого сноба зі швейцарськими годинниками в шовкових шкарпетках Вардкес не вписується. Диких орлів годує самостійно, самостійно ж придбаними тельбухами. Крім того, розводить кролів — все з тією ж метою, згодовуючи їх грифам-бородачам і соколам, і так підтримуючи екобаланс регіону. Бізнесом, тим більше ресторанним, справу Вардкеса назвати складно. Швидше це покликання-місія-призначення не балакучого горця з променистими очима і натрудженими руками з Норванка. Сім'я орнітолога допомагає готувати, накривати столи гостям. Сім'я ж і займається всіма заготовками для ресторану в горах, в тому числі і приготуванням овечої бринзи хорац панір. Бринзу перемішують c сушеними гірськими травами, щільно забивають масою глиняні горщики і закопують у землю. Сир визріває кілька місяців і виходить густо пахнучим, сильним і цілком печерно-палеонтологічними.
З таким собі сарказмом до «палеонтологічних» можна віднести і будки з шаурмою в одеській Аркадії або на київському Хрещатику, якщо палеонтологічність розуміти як один з принципів гастрономічного анахронізму пострадянського періоду. Анахронізмом в однаковій мірі є і так звані ресторани, в яких роздягальня персоналу суміщена з кухнею на площі в 12 метрів при 120 посадках у залі, або закладу в яких сусідять пластмасові суші, заморожена піца і кальяни під шансон, але це тема для іншого матеріалу.
Усі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net
— все для жіночої цікавості.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі