Пять самых абсурдных дискриминационных запретов для женщин в мире

Tochka.net и forbeswoman расскажут об этом подробнее.

Жінкам заборонено водити машину, звертатися до суду, успадковувати майно і навіть виходити з дому без дозволу чоловіка. Це не витяг з книги з історії столітньої давності, а реальний стан справ у багатьох країнах, де релігія і місцеві традиції досі сильно обмежують права прекрасної статі.

Дротяні меблі: практично і економно

Багато західні аналітиків навіть порівнюють стан прав жінок у деяких мусульманських країнах з апартеїдом або дискримінацією чорношкірих у США до середини минулого століття. Йдеться, зокрема, про країни так званої Чорної Африки, яка знаходиться південніше Сахари і в мусульманських країнах Близького Сходу.

Такі дані Індексу Гендерної Нерівності, який щорічно складають в ООН, аналізуючи становище жінок у 148 країнах. При цьому до уваги беруться такі фактори, як доступність освіти для жінок, можливість працювати, політичні та соціальні права, самостійність у судах і поліції, і багато іншого.

Традиційно кращі місця в рейтингу займають країни північної Європи — Голландія, Швеція, Данія, Швейцарія, Норвегія та Фінляндія.

А найгірша ситуація з правами жінок в Ємені, який займає останнє, 148-е місце в рейтингу. Перед ним ідуть Афганістан, Нігер, Саудівська Аравія, Конго, Ліберія, Центральноафриканська республіка, Малі та Сьєрра Леоне.

Forbes зібрав шокуючі заборони для жінок, які досі діють у цих країнах.

№1 Заборона на водіння автомобіля

Саудівська Аравія

Саудівська Аравія в останні кілька років регулярно потрапляє у світові новини як єдина країна у світі, де жінкам заборонено водити машину. Місцеві активістки вже кілька років проводять акції протесту, роз'їжджаючи по містах за кермом автомобілів і подаючи петиції королю, через що їх звільняють з роботи, змушують платити величезні штрафи і навіть садять у в'язницю.

Цікаво, що ніякого спеціального закону, який би забороняв жінкам водити машину, в країні немає. Але жінкам просто не видають права, а ті, що видані їм за кордоном у Саудівській Аравії недійсні.

При цьому більшість людей з вищою освітою в Саудівській Аравії — жінки, а 15% жінок мають роботу. Заборона породжує безліч безглуздих ситуацій — наприклад жінкам, які працюють або навчаються, доводиться наймати собі особистого водія, що коштує чималих грошей. Час від часу в новині потрапляють випадки, коли жінку, яка приїхала за кермом автомобіля в лікарню через погане самопочуття, змушують тут же платити штраф і писати розписку з обіцянкою більше ніколи не сідати за кермо.

У 2013-му в Саудівській Аравії стався новий конфуз — релігійний клерик Шейх Салех аль-Лохаїдан заявив, що водіння автомобіля шкідливо діє на яєчники, тому жінки не повинні сідати за кермо.

№2 Заборона на пересування без дозволу чоловіка

Саудівська Аравія, Ємен

У деяких мусульманських країнах жінки не можуть залишати місто, країну і навіть виходити з дому без дозволу махрама — опікуна. Опікуном може бути близький родич чоловічої статі — чоловік, батько, брат. Цікаво, що після смерті чоловіка і батька, через брак братів, опікуном стає син.

Присутність опікуна також необхідна, якщо жінка хоче звернутися до суду, в поліцію або в інші органи влади. При цьому офіційно інституту опікуна в Саудівській Аравії немає, і уряд запевняє, що такої практики в країні немає.

Великий резонанс у країні отримали кілька випадків, коли жінкам не робили критично важливі операції після автомобільної аварії, чекаючи, поки дозвіл на операцію дасть батько або брат постраждалої, оскільки її чоловік щойно загинув у цій же аварії.

№3 Заборона на спадкування майна

Малі, Конго, Ліберія, Свазіленд

У багатьох мусульманських країнах діє закон, згідно з яким жінка отримує вдвічі менше спадщини, ніж чоловік.

У Малі також діє закон, згідно з яким чоловік має право на всю власність дружини, навіть якщо у пари є шлюбний контракт, в якому зазначено, що кожен збереже права тільки на своє майно.

У багатьох країнах Чорної Африки, наприклад, у Ліберії, фактично діє два типи права — цивільне і традиційне. Незважаючи на те, що за конституцією жінки мають право успадковувати землю та іншу власність, за традиційним правом, яке застосовується в менших містах і сільській місцевості, жінки не мають права спадкування взагалі. Більше того, жінка навіть не може успадковувати майно свого чоловіка після його смерті — все переходить його родичам.

У Свазіленді жінки не тільки не можуть успадковувати майно, а й не можуть навіть самі підписувати будь-які документи і управляти майном чоловіка.

Деякі країни Чорної Африки, наприклад Сьєрра-Леоне, надали жінкам право успадкування зовсім недавно — в 2007 році, але місцеві організації прав людини кажуть, що закон усе ще не діє у багатьох частинах країни.

№4 Заборона на свідчення в суді

Ємен, Малі

У багатьох мусульманських країнах свідчення жінки в суді не є рівноцінним свідченням чоловіка. Щоб змагатися зі свідченням чоловіка треба свідчення не однієї, а двох жінок. А в деяких справах свідчення жінки не приймаються взагалі. Наприклад, жінка не може давати свідчення в суді у справах про подружню зраду, наклеп, крадіжки і содомії.

Непросто жінкам також звертатися до суду. Наприклад, у Ємені, щоб продати або купити майно, жінка повинна привести до суду двох чоловіків, які б підтвердили її особистість. А слова цих чоловіків повинні підтвердити ще четверо чоловіків. При цьому бажано, щоб це були родичі. Таким чином, щоб вирішити питання в суді жінці треба з'явитися туди з шістьма представниками протилежної статі.

У Малі при зверненні до суду з приводу розлучення жінка повинна заплатити еквівалент $60 тільки за прийом заяви. У бідній Малі ця сума занадто істотна для більшості жителів. При цьому з місцевих чоловіків така оплата не стягується.

№5 Заборона передавати свою національність дітям

Ліван, Бахрейн, Йорданія, Кувейт, Оман, Сирія

Майже у всіх країнах діти, народжені від шлюбу громадянина і іноземця, мають право на громадянство будь-кого з батьків. Але не в арабських країнах. Так, наявність матері-арабки і батька — громадянина іншої країни, не є підставою для отримання громадянства арабської держави їхніми дітьми. Діти таких жінок прирівняні до іноземців, навіть якщо проживають у країні матері. Таким чином, вони не мають права на місцеву соціальну допомогу, повинні платити за навчання, не можуть успадковувати майно і навіть займатися певними професіями. При цьому, наявність батька-араба і матері — іноземки, гарантує отримання громадянства арабської країни. Цей дискримінаційний закон був скасований у Єгипті, Алжирі, Марокко, Тунісі, Ємені та навіть Саудівській Аравії тільки в 2012 році. При цьому нічого не змінилося в Лівані, Бахрейні, Йорданії, Кувейті, Омані та Сирії.

Тренди 2015: Дженніфер Лоуренс у стилі Dior

В одному тільки Лівані проживає 17 тисяч сімей, в яких жінки — ліванки, а чоловіки іноземці. Їхні діти вважаються іноземцями і, крім інших обмежень, не можуть займатися в Лівані такими професіями як медицина, право та інженерія, навіть за умови закінчення місцевого університету.

Все самые яркие и интересные новости смотри на главной странице женского портала tochka.net

Forbeswoman - все для женского любопытства.