Творча сила ревнощів

Сайт tochka.net і forbeswoman розкажуть тобі, чого ти не знала про ревнощі.

У кожному з нас живе боєць, шпигун і провокатор. Гаряче ядро людської суті заховано за шарами, подібними до тих, що утворюють земну кору: всілякі гранітні, піщані, базальтові, зверху яких розкинулися окультурені ландшафти з ознаками розвинутої цивілізації, прикрашені голограмами наших дипломів і послужним списком з curriculum vitae. Але на поверхні навіть найбільш гармонійної особистості трапляються землетруси і димлять жерла вулканів. Неконтрольований уявний монстр буде кататися на передньому сидінні автомобіля, стікати з неоновими відображеннями по лобовому склу, включатися тонкою смужкою світла під зачиненими дверима в домашній кабінет, зав'ється їдким димом серед комбінацій цифр та імен у чужому записнику. Виворітне, незване, незаплановане з'їсть сон, апетит і репутацію.

ЧИТАЙ ТАКОЖ:

Ревнощі зростають з манії переслідування і помилкового сорому

Навряд чи існують більш яскраві, багаті відтінками переживання, ніж ревнощі. Бажання розвідати, приборкати і привласнити жене людину з доісторичних печерних часів, і є, по суті, двигуном всієї нашої цивілізації. Важко знайти такий художній твір, де б не фігурувала тема ревнощів. В іншому випадку Ганна Кареніна заснула б у кріслі з французьким романом, а Отелло, важко перевертаючись і покректуючи, поскаржився б молодій дружині на важкий робочий день і через п'ять хвилин теж би захропів. Про що тут писати?.. Варто визнати, що стосунки, геть позбавлені ревнощів (тобто не приправлені занепокоєнням втратити і бажанням утримати) - далекі від ідеальних, і людині, що не практикує дзен і відчуження, мало пасують. Просто необов'язково доводити це все до крайньої точки і когось вбивати.

Ревнощі - це те, що змушує рухатися. Сучасний коуч і тренер особистісного зростання мріяв би опанувати роботу з цим пусковим механізмом, що вмить перетворює астенічного скиглія на Спайдермена і аморфну домогосподарку на агента Скаллі. Цей первісний вогонь, якого прийнято соромитися («ми ж дорослі люди... ти що, ревнуєш?» «Хто, я? Як ти міг подумати таке!»), при грамотному використанні може стати саме тим «унікальним способом змінити своє життя раз і назавжди». Важливо просто не піддатися стихійному деструктивному курсу і здійснити ці зміни зі знаком «плюс» і включеною свідомістю.

На силі власних ревнощів можна навчитися нестися, як на гребені величезної синьої океанічної хвилі. Замість розбитих тарілок зібрати врожай із приємних усвідомлень своєї особистої сили та переваги над божевільною дикунською стихією.

Для цього необхідно розвинути такі якості: стійкість, рівновагу і уважність.

Стійкість має на увазі силу в ногах. Тобто варто потурбуватися, незважаючи на благополучний сімейний фон і підтримку, про питання своєї самостійності, здатності вистояти без сторонніх опор. Для декого може здатися досить важким завданням саме на етапі мотивації - але ревнощі крутіше за будь-якого коуча можуть змусити піти на курси японської та в тренажерний зал.

Рівновага має на увазі розвинений вестибулярний апарат і здатність концентруватися не тільки на те, що горить і свербить. Часто, перебуваючи в хаосі ревнощів, ми концентруємося саме на тому, що знаходиться за межами наших сил і компетенцій (об'єкт), залишаючи щось дійсно важливе за кадром (ми самі). Рівновага в споживанні та класифікації інформації, що ллється на нас ззовні, допоможе знайти рівновагу і в житті.

Уважність - це те, що побивається лінню. Найпростіше дивитися у той бік, де яскравіше, і концентруватися на зрозумілих, примітивних формах. Розвиваючи уважність, ми з подивом виявимо, що навколо існує багато інших речей, які ставлять під сумнів або сам об'єкт ревнощів (як об'єкт, гідний настільки інтенсивних почуттів), або самі ревнощі як такі.

ЧИТАЙ ТАКОЖ:

Ревнощі до колишньої - як з ними боротися?

Але перш за все варто почати з чесності. Я ревную? Ти жартуєш?» - вимовлене з епіцентру стихійного лиха стає вирішальною брехнею. Людина, що звикла контролювати себе та інших, може просто не зізнатися собі в тому, що вона дійсно ревнує. Лікарі поставлять діагноз «синдром хронічної втоми», що звучить у великому місті сучасно і несоромно. Варіант вирішення проблеми буде на поверхні, але для корпоративних вечірок і статусу в соцмережах залишиться «у нас все чудово!», хоча де-факто в попелі і диму від колишнього добробуту залишаться лише силуети. Відкрити очі і зізнатися собі, що щось не так, буває важче, ніж почати балансувати на гладкій дошці для серфінгу з тисячами тонн прохолодної, свіжої води під ногами.

Ревнощі мають багато спільного з любов'ю. Скажімо так, рухаючись по життєвому хайвею, вони, безсумнівно, вирулили з одного гаража. Одне потім звернуло вбік довіри, стабільності, спокою і покотилося затишними яблучними вуличками такого собі Провансу. У той час як друге опинилося в бандитському передмісті з вибоїнами в асфальті, непривітним антуражем і міцною пам'яттю про сонячний виїзд із теплого гаража, де все починалося.

Коли все, розпочавшись добре, не виправдовує потім наших очікувань, і захоплюючий маршрут, намальований на карті, виводить у прерії без єдиної пам'ятки, ми починаємо чекати, мріяти і фантазувати, що за черговим барханом відкриється оазис і парк розваг. Ревнощі в цьому випадку виступають як творча сила, нібито здатна змінити реальність. Але реальність не змінюється. Помінятися може тільки наше ставлення до неї. Поміняти відношення - та ще задача. Тому регулярні заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі, здорове харчування, повноцінний сон, читання хорошої літератури і розвиток розумових здібностей, залишаються, незважаючи на очевидну невигадливість, найголовнішою зброєю в боротьбі з киплячою стихією всередині нашої сутності. Зрештою боротьба перетвориться на співпрацю і жертвами впадуть негідні: лінь, апатія і невпевненість у собі. А всі кохані залишаться на місці.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: