Тамріко Шолі – молода українська письменниця. Її книги "Всередині чоловіка" і "Всередині жінки" вже встигли стати бестселерами. Ми нещодавно публікували , в якому письменниця розповіла про життя в Німеччині, свої книги та "ляпас", який хотіла дати своїм колишнім. Але наша з нею бесіда виявилася настільки насиченою та цікавою, що не вмістилася в рамках одного матеріалу.
Отже, про тонкощі видавничого процесу в Україні, масову ейфорію навколо роману "50 відтінків сірого" і літературних тенденціях, – письменниця Тамріко Шолі в інтерв’ю виданню .
– Тамріко, наклад "Всередині чоловіка" склав 500 примірників, "Всередині жінки" – стартував з 2600. Першу книгу ви видали за свій рахунок. Всі витрати на друк другої взяло на себе видавництво Folio. Якими можливостями і ресурсами повинен володіти автор-початківець?
– У кожного письменника процес роботи з видавництвами складається по-своєму. Молодий автор повинен дзвонити, домовлятися про зустрічі, обговорювати взаємовигідне співробітництво. Дуже важливо, щоб письменник був не просто талановитим, а представляв маркетинговий інтерес для видавця. Це відправний пункт всіх варіантів співпраці.
– Що необхідно для успішного функціонування видавничого процесу в Україні?
– У ВНЗ має з’явитися більше літературознавчих/письменницьких факультетів. У нас вважають, що книгу може написати будь-яка людина, але це ж серйозна робота. Також потрібно розвивати певні школи або курси, які будуть присвячені письменницькій майстерності.
В Україні немає літературних агентів. Їх робота має полягати в тому, щоб зв’язати невідомого автора з видавництвом і отримати за це відсоток. Так працюють в країнах, де автори живуть за рахунок продажу своїх книг. Багато українців нарікають на відсутність ініціативи з боку держави, але вона повинна виходити й від людей, в першу чергу, від працівників книжкової індустрії. Потрібно вигадувати різні інтерактиви. Наприклад, зробив selfie в книгарні – отримав знижку.
– З чим пов’язуєте успіх ваших книг?
– Думаю, успіх моїх книг викликаний тим, що я писала реальні історії. Насправді всі люди схожі й при цьому розігрують між собою схожі сюжети. Насправді, якщо брати любовно-романтичні відносини, то в цілому існує близько 5-6 сценаріїв. Тому люди, які прочитали мої книги, можуть сказати: "Ой, у мене було так само".
Успіх російського драматурга Євгена Гришковця значною мірою обумовлений тим, що він пише зрозуміло. Взяти хоча б спогади про його радянське дитинство – багато людей в його творах впізнають себе. У журналістиці це називається "принципом дзеркала".
– Не втрачають актуальності й донині "історії про Попелюшок". Роман письменниці Е. Л. Джеймс "50 відтінків сірого" підтвердив це. Чи підтримуєте масову ейфорію щодо цього твору?
– Я читала "50 відтінків сірого". За анотацією уявляла собі красиву, дорослу, еротичну драму, а в книзі – до неможливості наївний сюжет. Автор цього твору – достатньо доросла жінка, але мені доводилося час від часу перевіряти цей факт, тому що в творі часом зустрічалися абсурдні моменти із серії "незаймана дівчина двічі за ніч відчула оргазм" – та розкажіть)) У першу ж ніч? Хм... Більшість жінок йдуть до цього роками з моменту першого сексу.
"50 відтінків сірого" – хороша книга для молодих дівчаток. Головне, щоб вони не зваблювалися – в реальному житті подібний сценарій навряд чи можливий.
Успіх роману, ймовірно, викликаний тим, що у більшості людей нудне інтимне життя, і багато з них ніколи не займалися сексом на кухонному столі.
– Як ви вважаєте, чи варто читати, скажімо, короткі бульварні романи, не прочитавши шедеври світової літератури?
– Думаю, так. Ніколи не пізно прочитати ту чи іншу книгу. Людина може читати все, що хоче, бо на кожен розум знайдеться своя література.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
– Які зараз присутні тенденції в літературі?
– Якщо говорити про Україну, то серед основних тенденцій я б виділила політику, поради на кшталт "як вийти заміж за мільйонера", "як бути стервою", "як заробити на життя".
Після смерті публічних людей, у читачів зростає попит на книги-біографії…
Помітила, що молодь (до 35 років) у Німеччині читає кримінальні романи в великих томах. А взагалі в Європі дуже популярні нобелівські лауреати та книги, які відмічені іншим нагородами або крутими рецензіями від авторитетних ЗМІ, наприклад, The New Yorker.
– Чи є така книга, про яку можете сказати: "Чорт забирай, шкода, що її написала не я?"
– З кожною новою книгою, яку я прочитала в мене це уявлення може змінюватися. Якщо брати з останнього, то це роман Джонатана Сафрана Фоера "Моторошно голосно і вкрай близько". З постійного – всі твори Француази Саган.
А зараз дивися фрагмент веб-конференції за участю письменниці Тамріко Шолі:
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі