Шанувальники Шурова давно говорять, що музикант виріс з маленьких майданчиків. Тому свій сольник, який відбудеться 3 грудня, Pianoбoй вирішив дати в столичному клубі Stereo Plaza. З цього приводу ми перечитали інтерв'ю з Дмитром Шуровим, які він давав в різні роки творчості. Деякі репліки, на наш погляд, виявилися дуже глибокими, і редакція
- З 12 років я робив безліч аранжувань для незрозумілих артистів. Моїми першими гонорарами були цукерки, шампанське, потім п'ять доларів, трохи пізніше десять. Одного разу мене попросили записати 30 хвилин українського гопака, 30 хвилин — це багато! Але мені довелося навчитися грати гопак.
- З Земфірою мені завжди не вистачає творчої взаємодії. Але я ніколи не став би форсувати ці моменти. Це сталося у нас дуже природно, ніхто нікого не примушував, не стояв з пістолетом біля скроні — "ти будеш грати це, я буду грати ось це". Я дуже поважаю цю історію за її щирість і легкість. Тому якщо це виникне знову — окей, а ні — мені досить того, що було.
- В Pianoбой я вчуся виражати свої думки через тексти і музику так, щоб вони були цікаві мені і зрозумілі оточуючим. Для мене Pianoбой — це більше ніж просто самозадоволення, а можливість донести до людей певне відношення до життя.
- Молодому музиканту насамперед треба знайти соратника. Немає нічого ціннішого за пінг-понг між людьми: якою б не була людина талановита, їй постійно потрібно підкидати дрова. У Майкла Джексона був Квінсі Джонс, у Джона Леннона — Йоко Оно. Без цього взагалі нічого не можна зрушити з мертвої точки. А потім... Потім я б підписав з цим товаришем кров'ю контракт: "Ми зробимо те-то і те-то в такі-то терміни", повісив би в рамочку, і, якби траплялися якісь напади депресії, це повертало б мене на шлях істинний.
- Мені здається, я вкладаю в музику серйозний обсяг життєствердження. Навіть наші сумні пісні, я думаю, що все ж таки надихають жити, насолоджуватися моментом, усвідомлювати наскільки все крихко. Поп-музика, як частина музики, мені здається, повинна стимулювати людину до дії. Людина живе, поки вона діє.
- Я намагаюся нічого не загадувати наперед. Потрібно бути разом з улюбленими людьми не тому, що так потрібно, а тому, що хочеться. А бажання з'являється раптово. Тільки почнеш щось вигадувати і загадувати, моментально втрутиться якась сила, і не факт, що вона добра і позитивна.
- До народження сина я не відчував, що таке час взагалі. А тепер, дивлячись на свою дитину, чітко бачу, як летять роки. Діти все міняють. Вони – творчість в ідеальному вигляді. Я, як людина мистецтва, оцінюю це по-особливому.
- Я не вірю, що можна виховати людину моралями. Як правило, будь-яка розумна людина, скажімо так, непроста з дитинства, по-своєму складна, цікава, і настанови викликають відторгнення. Єдиний спосіб, яким можна виховувати дитину – це виховувати себе. Плюс є така річ як генетика, від якої не можна нікуди сховатися і я розумію, що у Льва не тільки мої достоїнства і позитивні речі, але й більшість недоліків. Єдиний спосіб ростити дітей – намагатися максимально відкрито себе з ними вести і сподіватися на взаємність.
- Я ніколи не міг зрозуміти тих, хто просто намагається прожити життя і більше орієнтуються на хліб з маслом. У всіх розвинених країнах люди дуже цікавляться тим, що відбувається навколо і, як правило, в курсі всіх подій. Інша справа, що у нас люди виявилися не готовими до такої швидкості. Нація молода в плані менталітету. Ми зараз дорослішаємо шаленими темпами. Багато хто втрачає нитку реалій. Немає дня, щоб я кілька людей не відфрендив, які просто валять мене в шок. Люди заплутуються, втрачають стержень, починають робити дурниці.
- Для мене мрії мають не зовсім канонічне значення. Це не думки про щось, що має збутися, а, скоріше, проекції іноді абсурдних ситуацій, які можуть статися. Я часто відчуваю себе чужорідним тілом в цій реальності, і проекції допомагають мені пристосуватися до дійсності.
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого онлайн-ресурсу
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі