Критикувати регіональні дні моди – справа невдячна. З самого початку передбачається, що вони за організацією та наповненням будуть слабшими за столичні.
І от у чому парадокс, Тиждень моди у Львові був організований несподівано непогано. Покази починалися майже вчасно, був зручний прес-рум з інтернетом і ввічливі волонтери.
Локація майже за межею міста, звісно, підкачала, але це вже деталі. А от наповнення змушувало сповзати від реготу під стільці. Хоча, чи вина це організаторів? Вони ж не винуваті, що у львівських дизайнерів і ательє злегка викривлене почуття прекрасного. Виховане, до речі, безпосередньо покупцями.
Серед найпозитивнішого – можливість поспілкуватися з Кензо Такада. Дизайнер більше десяти років як відійшов від справ і просто їздить по світу, та він залишається легендою світу моди. Цей чоловік один із перших показав Європі інтерпретацію азіатського стилю, робив із показів шоу, а його бренд досі залишається одним із топових. Загалом значення Кендзо у світовому контексті переоцінити складно.
Тепер до показів. Після перегляду більшості залишалося гнітюче відчуття, що люди (як дизайнери, так і глядачі) там сприймають "дизайнерський одяг" тільки в контексті понять "епатувати, дивувати, привертати пильну увагу". А спосіб знайшли лише один – чим більше жінка в їхньому буде схожа на даму легкої поведінки, тим краще. Не даремно ми вже зазначали, що виникало враження, ніби дизайнери й ательє в основний час обшивають стрип-бари та гей-клуби.
Моделі поводилися відповідно. І про моделі: переважна більшість їх були непрофесійними, ледь ходили, крутилися й кривлялися на подіумі, хоча були й непогані дівчатка.
Найулюбленішим нашим показом стало дефіле від дизайн-студії "Рептилія". Ми вже опублікували докладний звіт про нього, але хотілося б зазначити, що саме цей показ викликав бурхливі овації. Що це? Приховані еротичні фантазії публіки вирвалися назовні? Ми наполягаємо, що дизайнери та інші люди, які роблять одяг,мають виховувати смак у публіки, а не грати на ницих емоціях.
У цьому ж ракурсі ми розглядаємо показ від Yujen fashion. Немає нічого поганого в транс-культурі, нею надихалися в усі періоди різні дизайнери. Та настільки вульгарної та непрофесійної реалізації ідеї ми не бачили давно. Чого варті ліфчики, що стирчали в моделей, та погано підігнані вбрання.
Про більш-менш "спокійні колекції" – про покази Микитюк-Яценюк, Ольги De Nogga і Джапарідзе – можна сказати одне, працюйте, розвивайтеся і стежте хоч за якимись тенденціями. Інтернет зараз доступний усім. Звісно, не потрібно хворіти на популярні нині захоплення київських дизайнерів тупо копіювати тренди минулого сезону. Але ж можна їх якось переосмислювати. Мода на те вона й мода – щоб було модно.
Окремо відзначимо показ від Tarakanova. Хоча чоловіча мода в нашому регіоні перебуває в застої, але це ненадовго. Так що дизайнерові рекомендуємо і далі розвиватися в цьому ключі. Тим більше, що передумови до успіху є всi.
Дуже сумно, коли рівень смаку дизайнерів скочується до рівня запитів публіки. Ще раз повторимося, дизайнер на те й стає ним, щоб щось змінювати, робити світ кращим і цікавішим, а людей культурнішими й красивішими.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі