Як мотивувати дітей займатися спортом замість гаджетів

Покоління наших батьків мало проблему з тим, як заманити дітей додому з вулиці. Ми ж не знаємо, як мотивувати дітей на активність. Часто не можемо знайти альтернативну активність, яка буде цікавіша за смартфон.

Разом з тим сфера хобі для дітей стала дуже різноманітною. Батьки можуть обирати серед десятків спортивних секцій, гуртків для творчості й різноманітних курсів. Як знайти заняття, яке буде приносити задоволення дитині? Своїм досвідом поділилась мама двох дітей, засновниця благодійного фонду "Твоя опора" Лера Татарчук. Її 8-річний Міша і 4-річний Рома мають багато цікавих хобі і завжди підтримують активності, які пропонують батьки.

Валерія Татарчук

засновниця БФ "Твоя опора" і мама двох синів

погляд експерта

Спорт важливий не лише для дітей, а й для дорослих. Ми живемо в країні і світі, де кожна друга людина помирає від серцево-судинних захворювань. Із цією жахливою статистикою я щодня стикаюсь на роботі з моєю командою фонду "Твоя опора". Наш флагманський проект "Велике маленьке серце" допомагає дітям з вродженими вадами серця.
Кожного року в Україні народжується понад 5000 дітей з таким діагнозом. Вчасна діагностика і операція дарує їм шанс на повноцінне життя. Але дуже багато дорослих людей набуває серцевих проблем протягом життя. І основна причина: малорухливий спосіб життя й шкідливі звички. Тому, щоб не стати цифрами в цій жахливій статистиці, необхідно з дитинства формувати симпатію до активного способу життя. Нам з чоловіком вдалося це зробити. У наших дітей немає гаджето-залежності. Зате є колекція велосипедів і самокатів.

Не мислити стереотипами: хлопчика — на футбол, дівчинку — на бальні танці

Розповім про свої помилки, коли була в пошуку гуртка для старшого сина. Почала з футболу. Чесно кажучи, була впевнена, що Міші сподобається. Але ні. Потім була секція карате. Суспільство говорить нам, що усі хлопчики люблять боротись і мають вміти захистити себе. Але Міша не оцінив. Бачила, що складно і йому, і тренеру, який має його змушувати. Так ми відмовились від багатьох, здавалось би очевидно хороших варіантів активностей. А потім прийшли в бассейн. І, хоча я не робила жодних ставок на плавання, син на 2-3 занятті вже тримався на воді й дуже швидко почав демонструвати прогрес, на який не розраховував навіть тренер. Ходить із задоволенням. Таке ж відкриття у нас було з малюванням. Теж наче гурток "не хлопчачий". Але він закохався з першого заняття. Зараз вдома у нас багато його красивих картин.

ЧИТАЙ ТАКОЖ:

Літо без гаджетів: куди піти на вихідні з дітьми?

Як мотивувати дітей займатися спортом © особистий архів

Підтримувати сімейні спортивні традиції

Якщо діти не бачать прикладу старших, які люблять спорт, їх буде набагато складніше мотивувати займатись. Ми ведемо активний спосіб життя всією родиною. Багато ходимо пішки разом. Я з чоловіком регулярно займаємось скандинавською ходьбою. Меншенький ще не розуміє що це, але коли ми вдягаємо спортивну форму, говорить: "Мама, тато, йдете бігати?". У дітей є самокати, велосипеди. Молодший Ромчик вже теж плаває із тренером у басейні. Ми постійно в русі. Для нас це норма.

Знайти тренера, який стане наставником і другом

Вибрати хорошого тренера дуже важливо. Якщо він не зможе стати для дитини наставником, ви всі будете просто витрачати свій час. Буває, що тренер не знаходить спільної мови з дитиною. Може бути, що й дитина не підходить тренеру. Так буває, що між людьми не виникає контакту. І це ок. Залишаємо секцію і шукаємо іншу.

Звісно, що ініціатива має бути від тренера, все ж він у цій парі дорослий. Має знайти потрібні слова й підхід до дитини, зацікавити, показати приклад. У вас була історія в школі, коли певний предмет не подобався, бо не підходила вчителька? Із хобі так само. Коли тренер подобається, дитина бігтиме на заняття, як в гості до хорошого друга.

Не змушувати, якщо заняття не подобається

Пам'ятаю, коли ми з Мішою одного разу прийшли в басейн, і доки він займався, я була вимушена все тренування слухати як чиясь трирічна дитина кричала і плакала. Батьки ігнорували ситуацію. Для мене це було нестерпно. Читала, що в гестапо так катували жінок — вмикали запис крику дитини і це зводило з розуму. Запитала у батьків про такий дивний підхід, а вони відповіли, що таким чином привчають дитину до плавання. Не розумію на що вони розраховують. Так, вони молодці що привели малечу в басейн — це оздоровча практика. Але ж дитя знаходиться в стресі. Їй чомусь не комфортно. Можливо не підходить температура, не подобається тренер або просто боїться води. Будь-який дитячий психолог скаже, що якщо є подібні страхи, то таким способом їх не позбутися. Оздоровлення у цьому випадку зводиться на нуль. Адже після стресу у дитини знижується імунітет, я вже не говорю про навантаження на психіку. Дитина — це особистість і ми маємо її поважати. Звісно, що у навчальному процесі буває різне, інколи від втоми, інколи від ліні діти не хочуть займатись. Але коли кожне тренування через шалений стрес — це не ок.