Сортування сміття, апсайклінг, економне використання ресурсів — ці екотренди щороку дедалі більше входять до життя українців. Редакція у рамках проєкту вирішила поспілкуватися із засновницею платформи "Україна без cміття" та дізнатися про те, як виникла ідея створити такий проєкт, чи змінилося ставлення до сортування сміття в українців, чи активно наші співгромадяни цікавляться темою переробки відходів і чи досяжна мета — Україна без сміття.
- Тема сортування сміття не нова. Чи змінилося за останні 5-7 років ставлення людей до сортування та як?
Всі численні досліджування та опитування свідчать про те, що екологічна свідомість українців зростає. Я пам’ятаю практику сортування у 2014-2015 роках, рівень був досить слабкий. Тоді існували пункти прийому склотари, біля яких завжди збиралися алкоголіки чи безхатченки. Альтернатива — сміттєві баки для окремих видів сміття, але люди часто бачили, що коли приїжджав сміттєвоз, всі відходи скидалися в один бак. Тому культура сортування почала виховуватися саме через громадські ініціативи, громадські сортувальні станції та соціальні локальні проєкти. Спочатку ми запустилися у 2015 році, а потім у інших містах почали з’являтися схожі ініціативи. Громадські станції сортування почали відкриватися у Львові, Харкові, Чернігові, Вінниці. Після цього люди більше зацікавилися сортуванням. До того ж бренди почали створювати більше кампаній, пов’язаних з доцільністю сортування, це і Coca-Cola, Tetra Pak, PepsiCo, Carlsberg. Вони почали про це говорити голосніше, і все підтримувалося діджитал-рекламою та банерною. А згідно з , понад 70% людей заявили, що сортували, бо так вони піклуються про довкілля.
- Яка ситуація з переробкою сміття? Чи достатньо сьогодні підприємств, які займаються переробкою?
Тут треба розібратися, що таке переробка, тому що з'являється неправильне уявлення, що переробка — неприбуткова сфера, і це послуга, а не бізнес. І тут дуже важливо визначити, про яку переробку йдеться. Наприклад, з ресайклінгом зазвичай пов’язують переробку вторинних ресурсів: макулатури, пластиків, металів, скла. Це переробка вторсировини, вона є прибутковою і успішно відбувається в Україні. В нашій країні понад 100 підприємств, які переробляють відходи пластику, скла, паперу і навіть комбінованих паковань. І це дійсно прибуткова сфера, бізнес, але цей бізнес купує виключно відсортовану вторсировину необхідної якості.
Також є переробка звичайного сміття, в якому немає цінних ресурсів, бо при сортуванні вони потрапили до інших контейнерів. Така переробка справді збиткова, бо в Україні зараз не створено умов, щоб з'явилися сміттєпереробні заводи. Переробкою сміття займаються заводи механіко-біологічної обробки, яких немає у нашій країні.
- Коли та як з’явився ваш проєкт, як все починалося?
У 2014 році з’явилася власне ця ідея, що варто голосніше говорити про доцільне сортування відходів, а офіційною появою проєкту я вважаю 2015 рік, тому що тоді було створено сторінку у Фейсбуці, відбувся старт проєкту, але саму підготовку до нього я почала ще у листопаді-грудні 2014 року.
- З якими труднощами ви стикалися спочатку, чи складно було мотивувати українців сортувати сміття?
У 2015 році було бажання почати промоцію роздільного збору сміття та соціально відповідального підприємництва, коли моя організація могла надавати певні послуги різним компаніям. У компаній був сильний попит на послугу "Зелений офіс": підприємства налагоджували процес сортування у своєму офісі для працівників, але потребували тих, хто б заїхав, забрав відсортоване сміття та надав звіт про те, скільки цінних ресурсів вони змогли би врятувати за рік. Тобто ми спочатку не в такій великій мірі працювали саме з населенням. Ми мали створити якусь базову фінансову модель, за які гроші потім реалізовувати комунікаційну кампанію для населення. Паралельно ми брали участь у різних заходах, ярмарках, виставках, open-air-подіях, де можна виставити контейнери для сортування, щоб людина могла підійти, розпитати, що тут відбувається, щоб ми розказали про сортування. Але основний напрям роботи — організація роздільного збору сміття для компаній, підприємств. І це тривало майже до кінця 2015 року.
У листопаді-грудні 2015 року ми запустили соціальний проєкт сортування для населення "Майстер Добрих справ". Автівка, яку нам надала компанія Renault, їздила у вихідні дні маршрутом з 10 зупинками у Києві, адреси та час зупинки ми повідомляли в соцмережах, і люди могли один або два рази на місяць здати відходи на переробку. Так ми започаткували безкоштовний сервіс для киян. Проєкт пропрацював майже рік, згодом ми повернули машину компанії. Через деякий час у нас з'явився партнер, який на своїй автівці допомагав нам здійснювати проєкт, але ми вирішили його закрити. Чому? Машина була так завантажена вторсировиною ще на першій локації, що до наступних зупинок ми вже не доїжджали. Найняти більшу машину означало великі витрати, до того ж п'ять осіб, які займалися тоді сортуванням вручну, вже не справлялися з обсягами паковань. І тоді ми замість цього проєкту відкрили сортувальну станцію, куди люди могли приїхати та відсортувати своє сміття у 40 контейнерах.
- Чого вам вдалося досягнути за ці роки?
У нас працює велика сортувальна станція, також ми відкрили майстерню переробки, де на спеціальному обладнанні можемо запікати пластик у плити, щоб потім робити з них столи, стільці, лавочки, різні предмети декору. Ми вже з літа працюємо на обладнанні, досі вчимося, як це робити правильно. З нами вже співпрацював відомий дизайнер Слава Балбек, який двічі робив замовлення для своїх проєктів з ресторанами. Зараз ми виготовляємо ще сувенірну продукцію для корпоративних новорічних подарунків, теж пов’язану з переробкою. У нас з’явилася сортувальна лінія, щоб ми могли швидше відсортовувати зібрані відходи, а також запустили кур’єрський сервіс для киян, які не доїжджають до нас, але готові сортувати та відправляти нам пакунки.
- Над якими новими проєктами ви наразі працюєте?
Зараз ми на активному старті з проєктом франшизи, хочемо свій досвід управління сортувальними станціями передати в інші міста України. Сьогодні ми вже можемо впевнено говорити, що за чотири роки керування станцією знаємо, як організувати всі процеси зсередини, роздати ролі команді, куди віддати вторсировину, що робити з неліквідними пластиками, як налагодити маркетинг, як забезпечити клієнт-сервіс тощо. Тобто ми всі ці етапи пройшли і маємо захищену досвідом бізнес-модель, унікальну, тому що так не працює ніхто. Ми б хотіли вже цього року оголосити старт франшизи і чекаємо, що у нас будуть активні запити якраз із інших регіонів. На першому етапі розвитку проєкту ми думали, що станемо робити це самостійно, але зараз розуміємо, що швидше створити мережу ми можемо тільки разом із партнерами.
- У вас є освітні програми. Наскільки вони популярні та хто цим найбільше цікавиться?
Дійсно, у нас вже є освітній напрям, який пов’язаний не тільки з лекціями та екскурсіями, а ще з виробництвом певних освітніх продуктів. Ми брали участь у підготовці курсів про сортування і свідомий спосіб життя для "Дія. Цифрова освіта", Prometheus і ВУМ (Відкритий університет Майдану). А нещодавно ще випустили гру — методичний матеріал для садочків і початкової школи, який вчить навичкам сортування, розбиратися в типах вторсировини і в тому, що можна зробити з цим пакованням або з цим відходом. Тепер ми хочемо її ще масштабувати, щоб була можливість купити гру у будь-якому магазині.
Якщо говорити про екскурсії та лекції, то у нас є декілька аудиторій, які цікавляться цим продуктом: перша — це освітні заклади (школи, студії, садочки, університети). Діти і підлітки приходять до нас, і ми їм розказуємо, як працює станція, куди діваються відходи, як правильно сортувати. Також є напрям корпоративного сектору — у кожної компанії своя корпоративна культура, і жодна культура сьогодні не відбувається без екоініціатив, в яку входить сортування, енергоозбереження, економія ресурсів. Ми можемо запропонувати таким компаніям програму, яка включатиме екскурсії для співробітників в майстерню переробки і навіть надати можливість посортувати на справжній сортувальній лінії. І ще одна категорія — це люди, які чули про наш проєкт, про нашу працю, але не знають деталей і хочуть в них розібратися. Таким людям ми пропонуємо заповнити форму та потрапити до нас на щомісячну екскурсію. Такі освітні екскурсії та лекції платні, ми розглядаємо цей напрям як фандрайзинг, щоб підтримувати роботу станції та реалізовувати свої соціальні неприбуткові ініціативи.
- Перш ніж принести на сортувальну станцію сміття, що треба з ним зробити?
У нас є досить складна інструкція, як правильно сортувати, але новачкам ми радимо просто дві опції: паковання має бути чистим, промитим, не містити залишків їжі чи якоїсь там рідини, яка може призвести до плісняви та неприємного запаху. Тобто з пакетиків треба витрусити хлібні крихти, зі склянок та пляшок вимити всі залишки йогуртів та іншої молочної продукції, якщо це металеві бляшанки — промити з мийною рідиною, щоб не було залишків консерв чи іншої їжі, а папір має бути сухим. Всі відходи треба скласти в один пакет та приїхати до станції сортування. У нас є прийомні години, в залі працюють консультанти, яких можна попросити про допомогу у сортуванні. Як відбувається сортування на станції: на великий стіл висипається все з пакету, консультант допомагає людині розібрати його вміст на складові групи, розповідає, до якого контейнеру віднести кожну групу вторсировини, також виділяється група, яка не сортується. Консультант на місці пояснює, чому це паковання непридатне для сортування чи навіть небезпечне для споживання. Групи сортування можна сфотографувати, щоб переглядати їх вдома або під час візиту до крамниці. Перше відвідування станції корисне для того, щоб потім сортувати вже швидше вдома. Сортування та робота з консультантом безкоштовні, але якщо ми говоримо про залишки неліквідних пластиків, які можна здати на перероблення, або старезний одяг, який вже не можна більше використовувати жодним чином, то це все можна здати на утилізацію, і така послуга платна. Люди платять за неї, оскільки у нас із цим пов'язані певні витрати: ми формуємо куби з неліквідною продукцією, зберігаємо її, замовляємо машину, щоб відвезти це підприємствам, які приймають відходи, а також платимо за кожну тонну сміття, що привозиться.
- Україна без сміття — чи досяжна така мета і за яких умов?
Ми вважаємо, що така мета цілком досяжна за умов, коли всі відходи, які утворюються у помешканні, одразу розділяються на складові, не викидаються гамузом у відро, а саме зусиллями людини перетворюються на ресурс. Робити зі сміття ресурс можна, якщо все паковання підготувати до переробки: це означає його помити, відчистити від залишків їжі, висушити та покласти в окремий пакет все, що придатне для перероблення. Все інше — це органічні харчові відходи, які можна закомпостувати (у нас є така послуга). Якщо забрати паковання та органіку, то залишиться 10-20% відходів, і це відходи, які не можуть бути перероблені через відсутність відповідної технології. Але можна їх переглянути та спробувати зменшити утворення таких відходів. Що там може бути? Ватні диски, серветки, паперові рушники — цим предметам можна знайти багаторазовий замінник, наприклад, текстильний рушник замість одноразових. За таких умов, коли сміття розділяється, то воно як факт зникає. Бо сміття у смітнику немає — там є ресурси. Органічні відходи можуть стати енергією або біогазом, як це роблять у європейських країнах, а інше піде на переробку.
Досягти ситуації, коли всі сортують, можна тільки за допомогою впровадження економічних інструментів для українців. Коли українець зрозуміє, що йому вигідніше все сортувати, ніж викидати все гамузом, от тоді буде дійсно піклування про відходи. У Європі з цим завданням дуже добре справляються. Чому? Тому що в них тарифи на несортовані відходи є надзвичайно високими, і людина, яка не сортує, має сплачувати сотні євро за вивезення несортованого сміття. Вивезення відходів, які були відсортовані, безкоштовне, а на органіку невеличкий тариф, тому що з цих відходів буде отримана певна користь, наприклад, біогаз.
У нас таких інструментів поки що немає, і наша організація може впливати тільки на формування екосвідомості. Але коли людина розуміє, що немає підстав, щоб почати економити, у будь-якому випадку це сміття заберуть, і у неї немає такої життєвої необхідності у сортуванні, мовляв, сортуєш чи ні — якість твого життя сильно не зміниться. Ти ж не бачиш, як засмічується довкілля, як поруч починають хворіти дорослі та діти, це все відбувається у довготривалій перспективі. У нас начебто нічого страшного немає — викинув і викинув, але ж наслідки можна побачити за років 50, коли звалища будуть переповненні, знизиться якість води чи повітря. Тому передумови до того, щоб люди стали сортувати, мають бути економічними, сортування має бути вигіднішим, ніж його відсутність, але сьогодні, коли таких чинників немає, ми можемо впливати на формування культури та екосвідомості, коли людина свідомо обирає шлях сортування, а не викидання сміття будь-як, тому що вже знає, які наслідки виникають після.
Ми будемо поступово випускати матеріали в проєкті . Заходь на цю сторінку, щоб стежити за оновленнями.
Раніше екоконсультантка розповіла, як зробити своє життя більш екологічним.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- Енергозбереження: навіщо нам спеціальні лампочки і чому потрібно діставати зарядний з розетки
- Чому весь світ переходить на екотранспорт і що робити, якщо ти ще не готова до електрокару
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі