Уже в початковій школі у дітей є певний досвід розмов на сексуальні теми. Хлопчики намагаються жартувати як справжні мачо, дівчинки вчаться реагувати на їхні перші сексуальні загравання.
Здавалося б, про що непокоїтись? Триває природний процес сексуального дорослішання дитини. Але діти з підвищеною чутливістю дуже часто стають об'єктом сексуального насильства як для однолітків, так і для старших дітей та дорослих.
Будь уважна до настрою та самопочуття своєї дитини! Якщо не допомогти дитині вчасно, у її підсвідомості сформуються стійкі стереотипи негативного (або викривленого) ставлення до сексу.
Тому знайди час і місце для розмови із дитиною про всі ознаки та небезпеки сексуальних домагань. Але як зрозуміти, що в житті дитини є проблеми сексуального характеру?
Психологи виділяють такі ознаки сексуального насильства
- незвичайні сексуальні знання;
- недоречні для дитини сексуальні ігри, сексуалізований прояв прихильності або поведінки;
- надмірна самостимуляція геніталій, імітація статевого акту з рідними або друзями;
- підвищена сексуальна увага до тварин;
- страх дитини перед конкретною людиною;
- зловживання алкоголем, проституція, самоушкодження, суїцидальні погрози, втечі з дому;
- дуже агресивна або деструктивна поведінка або, навпаки, пасивна, догідлива, а також асоціальна поведінка, інфантильна або псевдозріла поведінка;
- надмірна прихильність або потреба в прихильності й увазі;
- хронічна депресія, тривога, фобії;
- погані взаємини з однолітками, низька самооцінка, недостатній догляд за собою.
Звісна річ, усі ці ознаки – ще не факт сексуального насильства. Але якщо кілька ознак повторюються регулярно, варто задуматися.
Фізичні ознаки сексуального насильства
- розірвана білизна, сліди плям і крові; травми молочних залоз, сідниць, стегон, геніталій й анального отвору;
Якщо дитина зазнала сексуального насильства
Батьки повинні бути дуже делікатними. Не можна проявляти негативне ставлення до дитини. Це може призвести до страшних психологічних травм.
Якщо батьки навіть вважають, що дитина сама винна в тому, що сталося, в жодному разі не можна говорити про це. Забудьте також про всякі претензії й дорікання.
Треба дати зрозуміти підліткові, що ви на його боці, і немає значення, що якісь дії самої дитини призвели до сексуального насильства.
Психолог Еда Ле Шан радить сказати підліткові, що він ні в чому не винен, бо він наївний. А бути наївним нормально, якщо ти дитина.
А ще дуже важливо дати дитині виговоритись. Нехай вона, якщо хоче, плаче, кричить, тупотить ногами. Адже кожному, щоб заспокоїтися, необхідно виплеснути емоції.
Нехай дитина знає, що хоч батьків і засмучує його мовчання, вони розуміють, як важко таке обговорювати.
Якщо сексуальне насильство, якого зазнав підліток, не завдало серйозної фізичної та моральної шкоди, можна самостійно пояснити дитині, що так роблять тільки хворі люди.
На думку психолога Еди Ле Шан, якщо дитина знатиме, що сексуальні домагання здійснюють лише хворі люди, вона не боятиметься розповідати про факти. Адже якщо хвора людина заподіює зло, жертва не винна однозначно.
У тяжких випадках краще вдатися до допомоги психотерапевта.
Свариш підлітка за нескінченні телефонні розмови та соціальні мережі? Дізнайся, чи варто.