Якщо ти хочеш послабити свій жах перед ситуацією – будь ласка, влаштовуй істерику: кричи, лупцюй його чим зможеш, замкни його вдома, забери в нього всі гроші, розкажи всім його друзям про те, який він поганий. Але чи допоможуть ці дії формуванню особистості хлопчика? Однозначно – ні! Щоб впоратися з проблемою, а не зі своєю розгубленістю перед фактом, треба знайти в собі сили та мудрість.
Крок перший. Знайди мотиви. Що змусило дитину зробити це? Швидше за все, у тебе самої є безліч відповідей на це запитання і деякі з них – важкі та принизливі для тебе самої.
Наприклад: дитина, позбавлена розкішних речей, відчуває свою неповноцінність. І проблема бачиться вже інакше – як через завісу твоєї неспроможності, невиконаного обов’язку перед дитиною тощо. Чи варто говорити про те, що за такого ставлення до проблеми вирішити її правильно майже неможливо?
Друга відповідь: її приваблює сам факт крадіжки, кураж ризику, доказ своєї хвацькості.
Третя: погані друзі, які змусили, підбурювали тощо.
Четверта: усе що завгодно, залежно від особистості дитини.
Не суши голову, це марно. Ти мислитимеш відповідно до свого світогляду. У дитини – свій світ. Просто запитай у сина, навіщо він це зробив. Швидше за все, своїх дій він не може пояснити навіть самому собі, не те, що дорослим. І це – твій шанс плавно підвести дитину до самостійного висновку про те, що це було помилкою, яку треба виправити. Не пороком, не злочином, а саме помилкою.
Крок другий. Збережи його почуття власної гідності. Стримайся від нудотних нотацій, спогадів про те, як жив героїчний прадід (замість позитивного прикладу) або про те, як помирав у в'язниці знайомий знайомих (замість негативного прикладу). Ефекту від цього – нуль. А шкода – цілком імовірна.
Вольова дитина, яка за своєю природою легко збуджувана, схильна до швидких висновків, прослухавши нотації, може впевнитися в тому, що вона «зухвалий хуліган» і може почати пишатися своїм «статусом», приміряючи романтичну роль порушника закону.
Сором’язлива, невпевнена в собі дитина починає почуватися ще більш дурною, незграбною, недотепною, збитковою за фактом народження. І втягтися в багаторічну боротьбу з собою – «гніздом пороку» (останній варіант поведінки більше притаманний дівчаткам).
Вибери такі вислови, які підкреслять твою повагу до підлітка, його право на помилку та віру в те, що він у стані самостійно виправити зроблене.
Крок третій. Особиста відповідальність за кожен свій крок. Разом знайдіть спосіб виправити ситуацію. Чи можна повернути піджак власникові, пояснивши все помилкою? (Адже це й справді було помилкою, і не більше).
Можливо, ситуація така, що необхідно визнати факт злодійства та вибачитися за це. Знов-таки: бережи самолюбство підлітка, не наполягай на публічнім покаянні! Це принизливо. Нехай розбереться із власником віч-на-віч.
Якщо річ зіпсована – хлопчик повинен попрацювати, щоб відшкодувати збитки.
Залежно від конкретної ситуації, від особистості дитини існує безліч варіантів вирішення ситуації. Важливо одне: дитина повинна зрозуміти, що вона, зазіхаючи на права іншої людини, припустилася серйозної помилки. Але це зовсім не означає, що їй судилася доля злочинця!