Бракує грошей? Треба знайти другу роботу, здобути ще одну освіту, опанувати хоч якісь додаткові навички… І все налагодиться! На жаль, налагоджується рідко: кількість грошей збільшується настільки непропорційно зусиллям, що в якусь мить руки просто опускаються…
Немає щастя в особистому житті? Отже, треба зняти «вінець безшлюбності», схуднути кілограмів на 40, поїхати по нареченого на край світу…
Здоров'я не радує? Вдаримо по хворобі всіма досягненнями сучасної медицини: процедурами, уколами, скальпелем!.. І що? Хронічних хворих знімають із обліку у двох випадках: якщо людина змінює місце проживання або… Або якщо вона помирає.
Новий погляд на старі проблеми
Зовсім інший погляд на життя загалом й на себе зокрема пропонує Олександр Володимирович Філатович. Він почав лікувати людей більш чверті століття тому. Був хірургом, терапевтом, начмедом, головлікарем районної лікарні. 25 років практики… Підсумком багаторічної діяльності став висновок: в арсеналі сучасної медицини немає засобів для лікування хронічних захворювань. Але чому?
Адже, здавалося б, організм людини розібраний не те, що на молекули – на атоми! Навіть душу зважувати навчилися... Але цілий перелік захворювань так і залишається в графі «невиліковні»… Чому?
Лікаря з класичною освітою й класичною практикою «понесло в нетрі»…
Олександр Володимирович шукав відповіді на свої запитання в нетрадиційній медицині, філософії, історії… У якусь мить усерйоз зацікавився культурою Аратти й Трипілля. Не поспішай недовірливо морщитися: нам так часто й так багато говорили про величезну цінність трипільської культури, що спрацював закон протидії, і ми перестали чути. А тим часом… Утім, ця тема виходить за рамки цієї статті. Візьми як аксіому: в історії наших далеких предків багато сторінок, вартих поваги, захоплення та вивчення.
– У якусь мить я зрозумів, що всі наші проблеми мають однакове коріння: нерозуміння своєї сутності, – говорить Олександр Володимирович. – Людина є інформаційною одиницею. І все її життя (зокрема здоров'я, успіхи в роботі та щастя в особистому житті) є дзеркальним відображенням накопиченої нею інформації. А що ми збираємо? Негатив. Суцільний негатив. Недобрі слова, погані думки, негарні вчинки… Ми вбираємо бруд, не вміючи, розучившись «вмиватися». Поставши перед якоюсь проблемою, ми вирішуємо її доступними нам засобами лише на матеріальному рівні.
Але «серце» проблеми значно глибше!
Будь-яка подія на Землі нараховує чотири послідовні етапи: ініціація – причина – процес – результат.
Перший етап події відбувається завдяки чітко сформованій думці.
Щоб відбувся другий етап події (причина), необхідно, щоб людина подію озвучила.
Для реалізації третього етапу необхідні вчинки.
Четвертий етап – матеріалізація події (мрії або кари) – результат перших трьох етапів. Мрії збуваються лише в тому випадку, якщо на всіх трьох попередніх етапах є збіг: думка збігається зі словом, слово – зі справою.
Здавалося б, усе просто: подумки сформулюй мрію, промов це, зроби деякі рухи – і все гаразд. І така послідовність дій з управління власним життям – справді найприродніша для людини, створеної для щастя, а не страждань і «звершень» ціною власного здоров'я та навіть життя.
Усі правильно, але з одним-єдиним застереженням: безперешкодне виконання мрії (як і ідеальне здоров'я) можливі тільки в тому випадку, якщо всі три тіла людини (Дух, душа, тіло) чисті та світлі. На жаль, це далеке від дійсності.
Живе слово чистить душі?
Ми щодня наповнюємося брудною, руйнівною інформацією (агресією, страхом, заздрістю, егоїзмом, тривогою, жадібністю, неправдою тощо). І рано чи пізно дозріває та критична маса, що блокує все хороше. «Невдачі» в коханні, безгрішшя, нещасні випадки, важкі захворювання – все це відображення накопиченого нами бруду.
Вихід? Стежити за самим собою, як за малою дитиною: за кожною своєю думкою, словом, справою. Прийняти на себе відповідальність за своє життя. Шлях нелегкий, що й казати. А людина – слабка, навіть святі грішили. Отут і приходить на допомогу абсолютно практична теорія Олександра Володимировича.
Він пропонує бруд змивати. Як? За допомогою «Живого Слова». Скрупульозно «перебравши» спадщину наших предків, Олександр Володимирович Філатович дійшов висновку: прадавні слов'яни лікувалися (й управляли власним життям!) за допомогою певних текстів. Їх можна назвати молитвами, шанувальники східних практик за бажання можуть поставитися до них як до мантр.
Олександр Володимирович називає їх Цифронами, Звуконами, Інформосотами. Як ними користуватися? Можна розробити індивідуальний алгоритм – для цього треба звернутися до клініки «Живе Слово». Можна скористатися універсальними формами Живого Слова, викладеними в трьох книгах Філатовича.
Наприклад, при проблемах в особистому житті Олександр Володимирович радить читати Універсальну форму Живого Слова № 8, при зниженні енергетичного потенціалу – Форму № 11 тощо.
Казка? Правда? Вирішуй сама!
На перший погляд, теорія Олександра Володимировича Філатовича видасться неймовірною... Лише текст – і всі проблеми вирішені? Ну, знаєте… Вірити починаєш поетапно: спершу – Олександру Володимировичу як людині. Знаєш, бувають на світі такі люди, яким віриш… До речі, на запитання про те, чи потрібна велика та чиста віра в те, що ти робиш, Олександр Володимирович із притаманною всім лікарям чіткістю та практичністю відповідає: «Я не духовний пастир. Я – лікар. І даю людям Інструмент, за допомогою якого можна позбутися хвороб та інших життєвих проблем».
Другий аргумент на користь «Вірити!» – історії людей, які за допомогою «Живого Слова» відновили зір, суглоби, позбулися найтяжчих хронічних захворювань. Люди, які повернули у своє життя гроші, кохання…
Вирішальну крапку в питанні «вірити чи не вірити» ставить просте запитання: «А чим я ризикую?» Нічим. А надія – є… Вирішуй сама.