Ми відвідали презентацію арт-проекту дизайнера Ксенії Шнайдер-Марченко та Вови Воротнева в Goodbuyfashion і поговорили з Ксюшею, про проект, моду та мистецтво і навіть про дітей.
Це вже не перша твоя колаборація з художниками. Чому ти вибрала для себе такий формат і чи потрібні, на твою думку, такі проекти в Україні?
- Коли 2008 року для моєї колекції весна-літо куратор Володимир Кадигроб запросив художника Володимира Кузнєцова, це був перший подібний проект в Україні. Зараз таких колаборацій щосезону з'являється дедалі більше, й це загальносвітова тенденція.
Не знаю, наскільки це потрібно в нашій країні. Що більше подібних проектів я реалізую, то ясніше розумію, що в Києві їх, на жаль, нікому оцінити.
Коли я презентувала проект "Заговоры" у Sky art cafe, то принципово відмовилася від алкогольних напоїв на фуршеті. Я вважаю, зовсім не обов'язково напиватися, щоб оцінити сучасне мистецтво. Але, на мій подив, багато хто, отримавши запрошення, відповідали - "а так наливати не будуть?! Тоді я не прийду". І не прийшли.
Мені здається, це відповідає на твоє питання "чи потрібні такі проекти тут".
Ти бачиш комерційний потенціал у таких проектів?
- Звичайно, але має пройти певний час. Поки що люди з побоюванням сприймають мої проекти й не поспішають їх купувати. Але мене це зовсім не зупиняє.
Розкажи, як народилася ідея проекту з Вовою й чи збираєшся ти продовжувати з ним співпрацювати?
- Це дуже спонтанний проект. Я випадково побачила у facebook фотографію його роботи - вона була маленького формату, й мені здалося, що це полотно/олія. Коли я її збільшила, то зрозуміла, що це фотозображення шматка пластику, мочалки, банана...
Мене вразив цей візуальний обман і якась іронія. І я подумала запропонувати Вові як матеріал одяг X`U з літньої колекції, адже в нього чисті і яскраві кольори, й він дуже пластичний, може легко замінити фарби.
Інсталяцію з Вовою Воротньовим уже розмістили багато зарубіжних блогів, і були позитивні відгуки, вона справді дуже мейнстрімна. Ви збираєтеся її показувати десь за межами України?
- Так, попри ігнорування проекту українською пресою, ми отримали високі рейтинги на trendhunter.com і багато позитивних відгуків на багатьох зарубіжних блогах. Нам пропонували провести виставку в Москві, але я саме тоді мала народжувати, й ми відмовилися. Якщо надійде нова пропозиція, найімовірніше, ми її підтримаємо.
Тобі не здається, що дизайнери, як ремісники, експлуатують художників, користуючись їхніми ідеями, чи це взаємовигідна співпраця?
- Якщо відмовитися від слова "експлуатують", а замінити його на "надихаються", то так. Ще я вважаю, що будь-який творчий союз корисний обом учасникам. Завдяки "напарникові" з'являється можливість по-новому переосмислити свою творчість.
Я, звичайно, кажу про свій досвід, а не про такі проекти, коли великий будинок моди замовляє художнику розробити для його лінії купальників принти. Це вже не мистецтво, а скоріше маркетинг.
Розкажи більше про майки. Видно, що принт наносився особливим способом. Скільки їх? Це лімітована колекція?
- Так, майки випущені обмеженим тиражем як продовження проекту. Ідея в тому, що одяг спочатку перетворився на об'єкти мистецтва завдяки Вові, а тепер ці об'єкти трансформуються назад в одяг.
Зображення картин не просто надруковані на них, вони пришиті, імітуючи розвішування в галереї.
І наостанок, як ти все встигаєш, особливо якщо взяти до уваги поповнення у твоїй родині? З чим ми тебе й вітаємо!
- Спасибі! Насправді, в мене значно більше ідей і планів, ніж я встигаю втілити. Тому мені здається, що я абсолютно нічого не встигаю. Але однозначно не збираюся жертвувати часом, який я можу присвятити родині.
Дивись також лiтнi чоботи.