Катерина Ющенко дала ексклюзивне інтерв'ю сайту lady.tochka.net.
- Скажіть, про якого чоловіка ви мріяли в дитинстві і юності? Чи думали, що станете дружиною Президента? А багатодітність - теж мрія?
- Коли я була маленькою, батьки вчили мене думати не тільки про хлопчиків і шлюб, а й про освіту, кар'єру. У той час коли інші батьки в діаспорі заохочували своїх дочок шукати лікарів, юристів чи інженерів, щоб вдало вийти заміж, мій батько казав: навіщо шукати чоловіка лікаря, юриста або інженера, якщо самій можна опанувати ці професії?
Батьки хотіли, що я вийшла заміж за українського хлопця. Моя старша сестра цього не зробила, і батькам було боляче, що вони не можуть спілкуватися зі своїм зятем рідною мовою.
Я мріяла, що коли-небудь житиму в Україні, батьківщині моїх батьків, які змушені були її покинути через війну і репресій. Але, звичайно ж, не думала, що стану дружиною Президента!
Що ж до благодійності - я виросла в суспільстві, де вона була частиною повсякденного життя;ми займалися доброчинністю в початковій школі, в української діаспори, в університеті.
До речі, в Америці вас навряд чи приймуть до престижного університету, якщо ви не можете довести, що є соціально відповідальним громадянином. В юності я працювала волонтером в історико-краєзнавчому музеї,опікувалася дітьми-інвалідами з синдромом Дауна. В українській громаді ми допомагали церкві та працювали з молодіжними групами, такими як СУМ і ПЛАСТ.
- Як ви познайомилися з Віктором Ющенком? Серце одразу підказало "Це - ВІН!"?
- Я переїхала в Україну в 1991 році. Спочатку працювала у фундації, одним із засновників якої я є, - Фундації "Україна - США". Потім почала працювати в міжнародній консалтинговій та аудиторській фірмі, яка здійснювала підготовку банкірів.
З чоловіком ми зустрілися в серпні 1993 року. Я супроводжувала делегацію високого рівня в ознайомчій поїздці до США з метою відвідання американських фінансових інституцій. Делегацію складали керівники центральних і комерційних банків. Віктор, на той час голова Національного банку, очолював делегацію.
Мене вразили його розум, глибокі знання в галузі економіки і фінансів, його патріотизм, почуття гумору і, звичайно, його привабливість. Але потім ми довгий час працювали разом - спочатку з питань стажування банкірів, потім у благодійних проектах - перш ніж зрозуміли, як багато у нас спільного. І передусім - наші цінності і велика любов до України.
- Що для Вас у житті найважливіше?
- Це легко: Бог, країна, родина, друзі, робота і освіта.
- Кожна мати хоче бачити своїх дітей щасливими. І в кожної мами - своє уявлення про щастя своєї дитини. Чи відповідає життя Ваших дітей Вашим мріям про їхнє майбутнє? Чи дозволяєте Ви їм жити своїм життям, іти своїм шляхом?
Звичайно, я намагаюся прищепити нашим дітям моральні цінності, почуття відповідальності, і готова давати їм поради і допомагати будь-коли.
Але я можу тільки підтримувати їх, а не нав'язувати їм свій вибір, навіть із добрими намірами.
Діти розквітають тоді, коли вчаться і досягають успіху своїми силами, а не тоді, коли їхні батьки прокладають для них всі дороги.
- Ваші діти між собою сваряться? Ви втручаєтеся?
- Діти як діти - зазвичай вони ладять дуже добре, але інколи можуть сперечатися - хто буде сидіти в улюбленому кріслі або зараз гратися з іграшкою. Звичайно, вони приходять скаржитися до мами, і я намагаюся бути справедливим арбітром.
- Чи має дружина поділяти захоплення чоловіка? Якщо точніше - чи любите ви бджіл?
- У мого чоловіка дуже, дуже багато інтересів. У вільний час, якого в нього обмаль, він любить малювати і працювати з деревом, займатися садівництвом, будувати, збирати українські старожитності, відвідувати пам'ятки історії і природні дива України, читати книги. У нас багато спільних інтересів і захоплень, але не всі. Наприклад, він прекрасний лижник, а я не дуже. Він багато знає про бджіл і мед, а мені подобається знаходити нові рецепти з використанням меду. Я рада, що у мого чоловіка продуктивне і корисне хобі, на відміну від багатьох відомих політиків, які проводять вільний час у пияцтві, полюванні й роблять інші речі, які я навіть згадувати не хочу.
- Наш Фонд "Україна 3000" продовжує працювати у сферах, якими опікувався у попередні роки. Це охорона здоров'я, освіта, історія та культура, музейна справа.
Наш Фонд одним з перших в Україні звів до мінімуму надання адресної допомоги, віддавши перевагу системному підходу до вирішення нагальних проблем. Думаю, будь-яка людина, яка займається благодійністю, хоче допомогти всім, але, на жаль, можливості благодійників часто обмежені. Тоді починаєш думати, як використати мінімум коштів і при цьому принести максимальну користь.
Тому Фонд намагається широко і системно підтримувати не стільки безпосередньо нужденних, скільки установи та об'єднання, які зможуть надавати допомогу найбільш ефективно та дієво. Ми вважаємо, що така підтримка - найефективніша, адже благодійна допомога в такому разі може охопити якомога більшу кількість людей.
Сьогодні Фонд реалізує близько 30 програм і проектів, більшість з яких поширюються на всю Україну. Майже всі вони працюють п'ять і більше років і добре відомі в суспільстві. Тому не буду докладно зупинятися на описі програм, наведу лише кілька цифр.
За роки існування Фонду залучено понад 181 млн грн благодійних коштів. 24 тис. осіб, що звернулися до Фонду, одержали допомогу. Фонд закупив і розповсюдив по різних установах понад 100 тис. книг. Понад 25 млн гривень вкладено в розвиток дитячої медицини в регіонах за програмою "Від лікарні до лікарні".
400 тис. школярів і студентів залучені до благодійної діяльності завдяки проекту "Добро починається з тебе".
Майже 12 млн грн вкладені в оздоровлення дітей із ДЦП - понад 1500 дітей з діагнозом ДЦП пройшли курс реабілітації в Трускавці в Міжнародній клініці відновного лікування. Близько 100 музейних працівників завдяки стипендії від Фонду отримали можливість втілювати свої напрацювання.
Один з найвідоміших у суспільстві проектів, які підтримав Фонд, - це створення Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері і дитини. Він більше відомий як "Дитяча лікарня майбутнього"...
- До речі, як справи у цього проекту?
- Хороше запитання, але адресувати його треба не тільки мені. Мало хто бере до уваги, що проект створення Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері і дитини, "Дитячої лікарні майбутнього" - належить державі.
У 2006 році, коли фонд "Україна 3000" вирішив підтримати цей проект, він вже рік реалізовував програму "Від лікарні до лікарні". Ми знайомилися зі станом дитячих лікарень в Україні, спілкувалися з експертним середовищем і все більше стверджувалися у думці, що Україні вкрай потрібна дитяча лікарня найвищого рівня, де б лікували важкохворих дітей.
Тому фонд "Україна 3000" активно підтримав ініціативу держави. Проект отримав назву "Дитяча лікарня майбутнього"; для спрощення фінансових потоків був створений благодійних фонд з такою самою назвою.
З тих пір, з 2006 року, фонди "Україна 3000" і "Дитяча лікарня майбутнього" фактично тягнуть на собі цей величезний, гігантський проект. З року в рік горстка людей прогризається крізь бюрократичну павутину й законодавчі перепони. Вони прориваються через потік політичного бруду і відвертої брехні, які бурлять навколо цього проекту.
Зазначу, що в усьому світі створення таких масштабних об'єктів триває в середньому 7-12 років.
Зараз повністю завершений архітектурний проект лікарні. Це інноваційний проект, який високо оцінюють фахівці-архітектори з усього світу. Він пройшов комплексну державну експертизу і переданий на затвердження в Кабмін. Вже рік, як ділянці закінчені усі підготовчі роботи. Але далі нічого не відбувається.
- Чому?
- Тому що немає визначеної позиції держави, як же реалізовувати цей проект. І це дуже прикро. Коли з'ясовується, що на підготовку до Євро-2012 треба ще мільярд гривень - цей мільярд знаходиться, а на лікарню грошей нема... Кошторис реконструкції лише НСК "Олімпійський" в Києві складає 4 млрд 590 млн гривень. Це три з половиною "Дитячі лікарні майбутнього"! Але Євро приходять і відходять, а діти, на жаль, продовжують хворіти і помирати.
Діяльність фонду "Дитяча лікарня майбутнього" неодноразово перевіряли Генеральна прокуратура України, прокуратура Києва, КРУ.
Вони можуть підтвердити: жодної бюджетної копійки на цей проект не використано, а в діяльності фонду не знайдено ніяких порушень.
Ми віримо, що держава зрозуміє всю важливість і економічну привабливість цього проекту. Адже цей проект - стратегічний. За статистикою, щороку українці витрачають на лікування за кордоном до 100 мільйонів доларів.
Якби ця лікарня існувала, велика частина цих грошей залишалася б в Україні і влилася в нашу економіку. Україна перестала б фінансувати розвиток закордонної медицини, натомість увійшла б до клубу країн які надають високотехнологічні медичні послуги. Зрештою, в лікарні могли б лікуватися діти з-за кордону, що також поповнювало б бюджет країни.
- У зв'язку з цим проектом у суспільства до Катерини Ющенко два запитання: "Де гроші?" і "Де лікарня?". Що Ви відповісте?
- Усі зібрані благодійниками гроші знаходяться в "Укрексімбанку", вони збережені і примножені. Зараз на рахунку трохи більше 72 млн. гривень. Фонд "Дитяча лікарня майбутнього" сплатив розробку архітектурного проекту і навіть взяв на себе те, що мала фінансувати держава, - роботи на ділянці. Жодна копійка не була використана не за цільовим призначенням.
А "де лікарня?" - запитайте в держави. Чому вже більше півроку проектно-кошторисна документація лікарні лежить в Кабміні? Чому держава не дає фінансування? Якби вона ще рік тому швидко визначилася щодо цього проекту, не було б року вимушеного простою. А за цей рік вже звели б стіни!
- Чесно кажучи, змінилося небагато. Ми маємо менше робочих поїздок за кордон і менше переймаємося несправедливістю у ЗМІ.
Але мій чоловік активно працює над створенням свого нового інституту, виступає з промовами, пише. Я, як і раніше, багато часу віддаю роботі Фонду. Життя наших дітей не змінилося зовсім, адже ми завжди намагалися, щоб їхнє життя було насиченим і змістовним.
- Останнім часом розповсюдилася інформація щодо квартири, яка належить вашій родині. Проясніть, будь ласка, цю ситуацію.
- Наша родина у 1998 році купила і відремонтувала квартиру на Малій Житомирській. З 2004 року ця квартира переважно була порожня. Лише два роки тому нею користувався після весілля наш син Андрій з молодою дружиною Лізою.
Нещодавно ми зробили ремонт в цій квартирі і маємо намір найближчим часом почати здавати її в оренду. Але за значно нижчу суму. Оренда квартири буде відбуватися цілком легально і з обов'язковою сплатою податків.
Я не розумію, чому ця квартира, яка придбана на законних підставах і згадується в усіх деклараціях, поданих членами родини Ющенків за останнє десятиліття, опинилася сьогодні в центрі уваги... Мабуть, це пов'язано з іншими інформаційними приводами...
Які процедури любите? А ніж пластичного хірурга може з'явитися у Вашому житті?
- Я вважаю, що життя занадто коротке, щоб витрачати його у салонах.
Тому зводжу час перебування у салонах до мінімуму.
- Ваше ставлення до спорту?
- Позитивне.
- Ваше улюблене місце відпочинку?
- Усюди, де поруч зі мною моя родина!
Читай також, якими різними бувають перші леді країни.