Так уже історично склалося, що вихованням дітей займаються здебільшого представниці прекрасної половини людства.
Йдеться не лише про домашнє виховання, а й про суспільне.
Із самого дитинства чоловіків оточують жінки. Вихователь у дитячому садку – жінка, вчителі молодших і старших класів – жінки, викладачі ВНЗ - знову ж таки переважна більшість жінок. Звісно, інколи в цих жіночих колективах з'являються чоловіки, але це радше виняток, а не правило.
Наслідки жіночого виховання ми відчуваємо вже в дорослому віці, коли жінки заявляють про нашу слабохарактерність та інфантильність. Але, на жаль, здебільшого винні в цьому саме ви, жінки. Повернімося в далеке минуле.
Почнімо з раннього дитинства та виховання в дитячому садку, коли наша психіка лише починає формуватися.
Розкажу вам свою історію. Певна річ, така історія може трапитися не з кожним, але ніхто не застрахований.
Вихователем дитсадку, до якого мене віддали батьки, працювала підстаркувата груба жінка, яка вічно при дітях нарікала на свою роботу. А "виховувала" своїм грубим голосом так, що дитячий плач був звичною справою у стінах нашої групи.
І це не його вина була, його штовхнула маленька дівчинка, сусідка по парті. Але вчителька вирішила повчати на уроці саме його, а малий мало з сорому не згорів. Також раніше аналогічно карали за те, що дитина лівша. І робили це знову ж таки представниці жіночої половини людства і при всіх однокласниках.
А скільки разів хлопці-школярі чули слова: "Беріть приклад із дівчаток". Дівчатка хороші, слухняні і завжди кращі, аніж ми, маленькі чоловіки.
У дорослому віці всі ці та подібні факти та спогади здаються дурницями, але на дитячу психіку вони впливають дуже сильно. Пам'ятаю сором, який відчув перед симпатичною мені дівчиною після чергових привселюдних повчань вчительки.
На жаль, систему виховання дітей у школі та в дитсадках навряд чи можна змінити, та й збільшити кількість чоловіків у складі педагогічного колективу, швидше за все, теж майже нереально.
Однак є ще один варіант жіночого виховання, який значно гірше впливає на майбутніх чоловіків.
Йдеться про виховання самотньою матір'ю. І хоча таким жінкам часто можна ще за життя пам’ятники ставити, але бувають і величезні мінуси в їхніх діях. Одинокі матері часто озлоблені на чоловічий рід, і більшість із них має на це власні підстави.
Адже це його батько, його ідеал, а якщо його немає, то дитина завжди мріє про такого. А тут такі слова.
У хлопчика, який росте в жіночому колективі, виникають запитання, а відповідей він знайти не може, зокрема якщо немає чоловічої підтримки та поради. Запитання на кшталт: чим жінки кращі за чоловіків; чому ставлення до жінок має бути ідеальним, якщо з них самих випирає в рази більше агресії; чому йому завжди ставлять за приклад дівчат, а дати слабинку він сам не може, адже він чоловік... Список можна продовжувати ще довго.
Чи не великий стрес для дитячої психіки?
Любі жінки, займаючись нашим вихованням, пам’ятайте, що, перш ніж звинуватити чоловіка в його слабості, зверніть увагу на те, що ви робите для ще маленьких чоловіків, намагайтеся знайти представника чоловічої статі, який би підтримав вашого хлопчика. Залучайте чоловіка, якщо такий є, до виховання свого сина, і ніколи не принижуйте чоловічу гідність при малій дитині.
І запам’ятайте: ідеального чоловіка можете виховати ви самі, й таким чином ви ощасливите ще одну жінку.
Читайте також: навіщо чоловікам сини.