До редакції tochka.net надійшов лист – крик про допомогу. Порадь, як же дівчині вийти зі складної і негарної ситуації, адже бути коханкою зовсім непросто, і в сто разів складніше зізнатися в цьому. Та ще й не кому-небудь, а дружині коханого. От уривок листа, у якому 35-річна Алла просить нас про допомогу.
"Усе почалося якось звичайно: зустрілися під час відрядження, він – із компанії-партнера, на непоганій посаді. Я теж не з останніх людей у своїй компанії. Жили в одному готелі, номери напроти, одного разу випили разом кави, потім він запропонував прогулятися.
І от, як кажуть, накрило. І понеслося: квіти-цукерки, побачення-поцілунки, обійми-ліжко. І зненацька наче в прірву провалилася – дізналася, що він одружений.
Як? Чому не сказав? Навіщо обдурив? А він у відповідь: Ні, не обдурив, не кохаю давно, ти – світло у віконечку. З нею – тільки заради дітей. Вибач, мовляв, закохався без пам'яті, адже ти справжнє диво – розумниця, красуня, готуєш прекрасно, і на роботі на рівні, і на вечірці всі чоловіка лише на тебе дивляться.
І я розтанула, все пробачила, все забула. Вирішила для себе: ну якщо вони давно тільки задля дітей живуть, тоді нічого страшного, і нікому боляче я не роблю. Та й потім: я ж не хочу за нього заміж. І знову потонула в коханні.
Але от нещодавно я дізналася, що вагітна. І тут мені стало страшно: а що як він ніколи не стане батьком для моєї дитини? Що, як так і не насмілиться засмутити дружину, заради дітей забуде мене і мого малюка? І як з’ясувалось, не так я вже й помилялася, коли думала, що він не наважиться піти з сім’ї.
Так і сказав: "Тебе кохаю і дитину не залишу, завжди допомагатиму. Але від дружини не піду – і крапка. Я тобі нічого не обіцяв. Якщо пробачиш, добре. Якщо ні, я розумію і не вимагаю пробачення". Отака була "доросла" розмова!
Тому вирішила для себе: все розповім його дружині сама. От з'ясую, де вони живуть, підстережу її біля під’їзду і так скажу: "Я коханка вашого чоловіка!" І куди він тоді дінеться! Коли вона його прожене, він, як миленький, прийде до мене. І я одержу те, що хочу – батька для своєї дитини.
І от я вже знаю, де вони живуть, коли його дружина виходить із дому сама. Але все не можу наважитися сказати ці такі непрості, але такі потрібні для мене і дитини слова. Допоможіть, підкажіть, як набратися сміливості та сказати: "Я коханка вашого чоловіка!" Або, може, не варто цього робити?"
Автор листа та lady.tochka.net питають поради у читачок, як же вчинити в такій ситуації? Казати чи не казати чотири заповітні слова, що змінять життя щонайменше трьох осіб? І чи варто боротися за своє щастя будь-якими методами?
Читай також