У Києві їх близько п'яти тисяч. Ось реальні історії двох таких сімей (дані з сайту громадської організації "Об'єднання батьків-одинаків України"):
Сім'я Кононенків: Сергій та Оксана з перших днів спільного життя знали, що в них буде багато дітей. Руки в обох міцні, серця - люблячі, чому б і ні? П'ятеро дітей, одне за одним (востаннє - двійнята) - хіба це не щастя?
Але в долі були інші плани: в шестимісячному віці Вові діагностували дитячий церебральний параліч. А незабаром маму п'ятьох дітей прооперували через рак грудей. Потяглися довгі роки лікувань, ремісій і загострень. 28 червня 2001 з життя пішла Оксана. Сергій залишився сам із п'ятьма дітьми. За рік після смерті мами діток залишилося четверо - помер маленький Володя.
Сергій робить усе, щоб його діти нічим не відрізнялися від своїх однолітків, але з кожним роком дедалі важче й важче - і здоров'я, і гроші, й роки не дозволяють...
Сім'я Березнюків: Василь та Людмила одружилися 1988 року. Перша їхня дитина - Максим народився 1989 року на день усіх закоханих - 14 лютого. За два роки з'явився другий син, а потім - і третій. Подружжя дуже хотіло дівчинку, й вона таки порадувала батьків своєю появою, народившись у сім'ї п'ятою дитиною. Цілком благополучна, щаслива сім'я.
Біда прийшла, як завжди - звідки не чекали. На сина напав собака, сильно покусав, дитина дивом залишилася жива. Людмила, рятуючи дитину, теж постраждала. Услід за цією бідою прийшла наступна: Людмила захворіла на дифтерію й померла у 32 роки. Василь залишився сам із п'ятьма дітьми і з пенсією на них: цілих 880 грн. Необхідність працювати тяжко й багато підірвала здоров'я батька. І після 2 років лікування він отримав другу групу інвалідності й пенсію в 425 грн. Діти пішли збирати металобрухт...
Їх хотіли забрати в батька й відправити в дитбудинок, але він не віддав. Ось так і живуть ці шестеро людей: впроголодь, але з надією на те, що все зміниться на краще.
Питання: чому держава, маючи намір забрати дітей і будучи готовою витрачати на них гроші в дитячих будинках, не може дати ці ж гроші їхньому батькові? У чому причина?
Батьки-одинаки об'єдналися, щоб захистити права своїх дітей
Про те, наскільки важко живеться батькам-одинакам із чисто психологічного погляду, довго говорити не будемо. Психологи стверджують, що батькам-одинакам улаштувати свою долю ще важче, ніж матерям-одиначкам. Дається взнаки прихильність дітей до мам, які пішли з життя, їхнє більш ніж насторожене ставлення до жінок, які зважуються наблизитися до їхнього життя.
Страх завдати дітям іще більше горя утримує чоловіків від нових стосунків. Та й звідки їм узятися, цим стосункам, якщо на них банально немає ні часу, ні грошей?
Ось як в інтерв'ю для "Дзеркала тижня" характеризує фінансове становище батьків-одинаків Олександр МАЗУР - президент громадської організації "Об'єднання батьків-одинаків України". Він не з чуток знає про проблеми неповних сімей, оскільки й сам виховує двох без будь-чиєї допомоги.
- Діти, які втратили одного з батьків, не мають офіційного статусу й пільг, які мають діти з багатодітних сімей та діти-сироти. Чому вони не мають права оздоровитися на пільгових умовах під час канікул? Щорічно, звітуючи про проведену роботу, чиновники згадують про дітей-напівсиріт, забуваючи, що ця категорія дітей не визнана законом. Усе, на що може розраховувати така дитина, це мізерна пенсія з утрати годувальника (та й то лише в тому випадку, якщо померлий мав трудовий стаж).
Донедавна її розмір становив 50% мінімальної пенсії на одну дитину, а на двох і більше дітей - 100% мінімальної пенсії. Тепер на одну дитину платять 100%, на двох - 120%, на трьох і більше - 150% мінімальної пенсії. Сьогодні мінімальна пенсія становить 764 грн., тобто батько, який сам виховує шістьох дітей, отримує на них близько 1170 гривень державної допомоги. Ось і доводиться шістьом дітям їсти за трьох.
Ось така доля в дітей-напівсиріт, яких виховують батьки-одинаки. Без материнського тепла, в жорсткій реальності постійного браку грошей на найнеобхідніше. В надії тільки на те, що серцям їхніх батьків-одинаків вистачить тепла, а їхнім рукам - сили.
Читай також:
Чому чоловік не хоче заводити дітей Як поводитись із чоловіком-тираном
Жахливі цифри про шлюб: що утримує людей від розлучення