Я абсолютно впевнена в тому, що до ЗАГСу людей веде не кохання, а страх. Це моя особиста думка і я далека від того, щоб «втовкмачувати» її всім, хто має вуха. Але своє більш ніж позитивне ставлення до цивільного шлюбу пояснити можу і хочу. А погоджуватися з ним чи ні - особиста справа кожного, чи не так?
Перше, про що треба знати та пам'ятати як захисникам, так і противникам цивільного шлюбу - це те, що з погляду закону цивільний і так званий законний шлюб - абсолютно рівнозначні. І розподіл дітей (хоч як би цинічно це звучало) та майна у разі розлучення відбуватиметься однаково, незалежно від того, стояла печатка в паспорті чи ні. Принаймні, так обіцяє суха літера закону. Щоправда, цю «сухість» доволі часто «зволожує» тлумачення закону на місцях, але це вже як кому пощастить...
Що ж тоді змушує людей ставити печатку в паспорті?
Перша причина: стереотипи мислення в суспільстві й особистій свідомості. Якщо задатися метою підібрати синонім до словосполучення «цивільний шлюб», більшість із нас скаже слово «співмешканець», і лише деякі - «чоловік». Це - стереотип суспільства, подолати який не так просто.
Треба мати чималий запас внутрішньої міцності, щоб спокійно протистояти думці друзів, родичів, сусідів та інших охочих поставити оцінку твоєму особистому життю. Іноді простіше все-таки піти в ЗАГС, навіть не надаючи цьому особливого значення, ніж знову і знову пояснювати людям, що твоє кохання не потребує печатки.
Отже, тривалий цивільний шлюб - доля сильних? Так, дуже сильних, внутрішньо дуже вільних і дуже незалежних від чужої думки людей. Чи можемо ми вимагати такої позиції одне від одного? Ні. І, якщо хтось із подружжя все-таки болісно реагує на безцеремонне слово «співмешканець», цю скалку все-таки краще забрати зі стосунків, поки вона не спричинила нарив.
Друга причина укладання законного шлюбу: страх.
Точніше, два основні страхи:
- Страх (або інтуїтивне знання, передчуття - вибери потрібне), що твоє кохання - кволе. І невдовзі настане момент, коли стосунки триматимуться тільки на небажанні займатися при розлученні паперовою тяганиною. Як часто доводиться чути: «Не були б одружені, давно б уже розбіглися!»
Тобто, не маючи печатки в паспорті, людина б встала і пішла, не озираючись ? А печатка - як мотузочка на ніжці в ослика? Не огидно?
Від сварок не застрахований ніхто. Але якщо після сварки до ніг коханої людини тебе тягне не кохання... Навіщо тоді все це?
- Другий страх - перед розділом майна, тобто бажання прикритися законом, як щитом. А це вже зовсім принизливо. Як можна виходити заміж, хоч би на секунду допускаючи, що ця людина може тебе «кинути»? Як довго може протриматися сім'я, в фундаменті якої є хоч би один камінчик, що передбачає можливість зради?
Як же ми всього боїмося... Життя перетворилося на невгамовне бажання захищати себе, навіть якщо небезпеки немає. Так, про всяк випадок... Віддаючи у свої страхи свою енергію, ми позбавляємо себе головного - можливості жити «тут і зараз», жити на повну, радісно, без спроб зазирнути в «небезпечне» майбутнє. А чи варто тоді взагалі говорити про кохання?
Така моя думка про цивільний шлюб. Не згодні?
Читай також:
На що має право жінка при розірванні цивільного шлюбу
Як чоловік ставиться до цивільного шлюбу
Що кажуть закони України про аліменти
Плюси й мінуси цивільного шлюбу
Громадянський шлюб захищений Законом
Цивільний шлюб - вибір сильних
Автор:
Лариса Ковальцова