Розставання з коханим: як розібратися в собі

Коли чоловік і дружина розстаються, зокрема якщо жінка відіграє роль покинутої й ображеної, заведено говорити, що вона ні в чому не винна. Що це він поганий, дурний, черствий і "ще пошкодує". Якщо ініціатором розриву стає жінка, то в такому випадку вона одержує схожі епітети – стерва, ошуканка, "як вона так могла".

У ситуації подружньої зради відро неприємних епітетів обрушується на зрадника, а постраждала сторона перетворюється практично на святого мученика. Водночас в обманутої людини і для коханця або коханки судилася роль "поганої людини", а всередині стосунків зрадника його пасія саме дуже "хороша" людина – вона терпляча, вона приносить радість і бажає своєму коханому тільки щастя (певна річ, спільного).

Чому ж нам так важливо позначити "поганість" і "хорошість" навколишніх? Що стоїть за цим прагненням і чи допомагає це загалом сприятливо влаштовувати своє життя?

Будь-які кризові ситуації, розставання або проблеми, приносять нам низку негативних переживань – біль, злість, тугу, провину, сором, лють, ненависть. Переживати ці почуття виявляється не так просто, нормальне бажання людини мати внутрішній комфорт і гармонію, відчувати радість і задоволення замість туги й люті.

Чому ми соромимося негативних емоцій

Але, крім того, що ці почуття дискомфортні, існує стійке та доволі поширене переконання, що не можна відчувати "погані" почуття до "хороших" людей. Наприклад, не можна злитися на коханого, а якщо зненацька розлютився, то слідом зароджується почуття вини або сорому через те, що "коханий хороший, а я на нього злюся".

Відчувати лють на адресу свого партнера за те, що кинув, зрадив, автоматично вмикає режим оцінки – поганий чи хороший. Якщо зробив мені боляче, отже поганий. І, здавалося б, на перший погляд, ця схема доволі зручна: "Він поганий, ненавиджу! Пішов геть, то й іди!" Але не все так просто!

Оцінка передбачає й зворотну реакцію, коли скривджений вважає колишнього партнера сволотою, а себе – янголом. Але рано чи пізно народжується запитання: "А якщо я такий хороший, то чому мене кинули?" І роль святого, хорошого, доброго стрімко зникає, а на зміну їй приходить відчуття незначності, самозвинувачення й нескінченний пошук недоліків.

Такі перегони можуть тривати доволі довго, виснажуючи та вганяючи в депресивно-болісний стан. Не менш ризиковано витрачатися енергетично на те, щоб зробити себе вірнішим, кращим, щоб стати хорошим.

Як вирватися із замкненого кола?

Ніхто з нас неідеальний. У нас присутні як позитивні якості, так і ті, які можна назвати " темною стороною". І в будь-якій життєвій ситуації, а в розставанні тим паче, однаково винні двоє і водночас не винен ніхто.

Замість того, щоб застрягати на оцінці, хто з вас поганий, а хто хороший, спробуй максимально об'єктивно поставитись до того, що з тобою сталося. Можливо, в якихось ситуаціях ти справді поводишся (поводилася) так, що твій коханий внутрішньо обурюється. Можливо, саме твої спалахи ревнощів або вимог штовхнули його до пошуку додаткового (або зовсім іншого) щастя на стороні.

© shutterstock

Але це не означає, що він поганий чи ти погана. Просто його вчинки приносять тобі біль, розчарування, лють. Часом буває дуже складно визнати той факт, що близька людина, залишаючись близькою і цінною, робить речі, які можуть змушувати нестерпно страждати. І ти цілком маєш право на ці почуття, відчуваючи кохання та прихильність до свого чоловіка.

У розставаннях справа зовсім не в тому, хто кращий. Адже кохання та ніжність – це хімія, яка з'являється, приваблює. Тягне не те, що краще, а те, що тягне. І залишаючись на самоті, ти зовсім не втрачаєш своєї цінності та продовжуєш залишатися такою, якою є. Не хороша чи погана, не краща або гірша, а така, яка є – цілісна особистість із достоїнствами та недоліками.

Спробуй визнавати наявність негативних переживань, розбіжностей і розчарувань незалежно від оцінки "поганий" чи "хороший". Залиши ролі "поганий-хороший" для кокетства з чоловіком, тоді сміливо можеш просити покарання за те, що була "поганою дівчинкою" І ви точно обоє залишитеся задоволені.

Більше порад з психології читай на сайті therapist.com