– Чи не можеш ти у вихідні посидіти з нашими дітьми?
– Звісна річ, можу!
Але «посидіти» якраз і не вдасться: хлопчики 8 і 10 років… Із ними «сидіти» можна лише під прикриттям спецназу…
– Мені сьогодні додому раніше потрібно! Чи не зможеш ти сама забрати залишки товару?
– Авжеж!
І ти йдеш додому на годину пізніше…
Дописати за когось звіт, купити «трішки» продуктів, перенести відпустку, посидіти з хворою бабусею…
Люди, психологія яких не допускає відмови, проживають дуже важке життя. Вони можуть картати себе за м'якотілість і поступливість, періодично ухвалюють рішення «вирватися на волю», але реально не
Чому ми не вміємо відмовляти?
Вроджена (або набута) схильність до такої манери поведінки посилюється, якщо прохачем виступає коханий. «Я готова на все, аби лише тобі було добре!» Так формується психологія потенційної жертви.
Власні плани й інтереси відходять на другий план, і ти перетворюєшся на «обслуговуючий персонал», який можна хвалити, але краще – сварити, корисніше. А потім – звільнити за халатність…
Твоя психологія змушує тебе служити? І ти думаєш, що це – від широти твого серця? Але чи справді так? Психологи стверджують, що невміння сказати «Ні!» має інші передумови. Пригнічуючи в собі внутрішній опір, ми погоджуємося на неприємний для себе обов'язок у таких випадках:
– коли хочемо бути завжди та для всіх добрими;
– коли хочемо, щоб завжди й усі нас любили;
– коли не вміємо поважати самих себе незалежно від думки оточуючих людей;
– коли наша самооцінка й ставлення до самих себе залежать від ставлення до нас інших людей;
– коли ми внутрішньо невільні та надто залежні від інших людей.
Вивчи формулу психології відмови
А тим часом існує найпростіша формула відмови, яку можна вивчити й майже автоматично проговорювати, коли ти не можеш або не хочеш бігти на допомогу на перший поклик. Дотримуйся психологічного принципу «комунікативного пиріжка»:
– першою вимов фразу, що містить позитивну характеристику твоїх стосунків із прохачем. Наприклад: тебе просять негайно кинути всі свої справи та взяти у чомусь участь. Ти дуже зайнята, тобі не хочеться, але ти відчуваєш, що твоя відмова може образити близьку тобі людину. Почни з азів психології та вимов фразу: «Любий (дорогенька), я так тебе люблю! Сонечко моє, мені так шкода, що в тебе складна ситуація…»
– друга фраза повинна містити відмову з чіткою аргументацією: «Я не можу цього зробити, оскільки саме на сьогодні в мене запланована важлива зустріч». І перенести її ти ніяк не можеш! Або: «Я взяла роботу додому, я зобов'язана це зробити, інакше…» І т. д. Фраза про страшенний головний біль теж годиться. Головне – аргументована відмова. Пам’ятай: це правило психології зовсім не навчає тебе брехати! У твоєї відмови адже справді є причина, хіба не так? І тільки твоє невміння казати «Ні» робить цю причину малозначною.
– третя, остання, фраза теж повинна бути позитивною. Пообіцяй, що наступного разу ти зробиш усе можливе, щоб допомогти. Ще раз підкресли свій жаль і віру в те, що між вами не виникне образ.
Психологічне обґрунтування формули
Ця формула є ефективною, оскільки побудована на основі психологічних законів сприйняття та спілкування. А саме: людина акцентує увагу й емоційно реагує на початок і кінець спілкування, краще запам'ятовує саме початок і кінець розмови, а зміст середини трохи «змазується», не несе за собою особливого емоційного навантаження та часто сприймається більш спокійно. Особливо, якщо ця середина пронизана об'єктивними причинами твоєї відмови.
Вчися говорити «Ні!» – роль довічного обслуговуючого персоналу ох як незавидна…