Навроцька Ольга, український дизайнер, стиліст, фотограф, режисер.
Народилася 15 березня 1971 року в Києві, Україна.
Розлучена, дітей немає.
У дитинстві Ольга мріяла бути модельєром одягу, поняття стиліст тоді ще не існувало. З 14 років відвідувала студію Аліси Толкачової при центральному будинку піонерів, яка згодом стала відомим московським дизайнером. Першими підручниками Ольги були недоступні в ті часи журнали "Ellе і" Vogue.
Після невдалої спроби вступити на спеціальність художника-модельєра до Київського технологічного інституту легкої промисловості Ольга закінчила заочно географічний факультет, працювала в мультиплікаційній студії, займалася менеджерської діяльністю, захопилася жанром фентезі, писала книгу, придумувала і малювала ілюстрації до своїх розповідей і поступово перейшла на ескізи одягу . Після знайомства з Іриною Білик та Юрієм Нікітіним роботи Ольги стали користуватися популярністю: в журналі "Наталі", "FHM" тощо, розширювалися напрямки створення образу, фотосесії, фешн-історії, обкладинки. Першим проектом Навроцької був сольний концерт Ірини Білик, для якого Ольга розробила кілька нарядів.
У професійній діяльності Навроцька з 2001 року. У 2006 році стиліст відкрила своє власне ательє, вклавши в нього гонорар за створені костюми у фільмі Алана Бадоєва "OrangeLove". На неї працює 20 осіб. Сама Ольга при цьому навіть не вміє шити. Під торговою маркою NAVRO Ольга Навроцька одягає український та російський шоу-бізнес. Співпрацює з такими зірками як: Алла Пугачова, Філіп Кіркоров, Валерія, Людмила Гурченко, Маша Єфросиніна, Ірина Білик, Віра Брежнєва, Наталія Могилевська, Ассія Ахат, Тіна Кароль, Юрій Горбунов тощо. Надає перевагу у співпраці з режисером Аланом Бадоєвим. У 2012 році - член відбіркового журі на 58-й конкурс "Євробачення".
В якості режисера Ольга Навроцька має на своєму рахунку понад 150 кліпів, роботу в новорічних мюзиклах "За двома зайцями", "12 стільців", "3 мушкетери", телепроектах "Танці з зірками", "Шанс", "OrangeLove", а також : "Жіноче кіно" (2009), короткометражний фільм "Інспектор" (2012). Автор повісті "Життя після смерті Маші звичайної".