Часом у своєму бажанні або небажанні щось робити, діти "стають в позу" і їх просто неможливо зрушити з місця. Дитяча впертість - річ досить сильна, особливо, якщо вона підкріплюється особистими якостями маленької людини.
Часто, використовуючи різні тактики поведінки, батьки лише погіршують ситуацію і в підсумку не знаходять іншого виходу, як впливати на чадо силою. Але звинувачуючи дитину в упертості, подумайте, чи не вперті ви самі? Чи можете ви переключити впертість сина чи доньки на щось захоплююче і цікаве для них? Проаналізуйте свою поведінку по відношенню до малюка.
- Задумайтеся, чи немає вашої провини в упертості дитини. Можливо, ви часто на ный зриваєтесь або вона бачить постійні конфлікти в сім'ї. Адже якщо батьки весь час на полі бою один з одним, дитина мимоволі вбирає їх дух. Він наслідує тата й маму, адже атмосфера негативізму - їх звичайний стан.
- Якщо "дух протиріччя" у крихти все наростає і наростає, дуже хвилюючи і турбуючи його самого, ні в якому разі не лайтеся. Така поведінка зазвичай супроводжує тривалий, нерозв'язний для дитини емоційний стрес. Шукайте його джерело, тому що якщо стрес не припиниться, це може бути шлях до неврозу.
- Врахуйте, що коли дитина збуджена і непосидюча, невгамовна і не доводить розпочату справу до кінця, то це лише тільки тому, що вона не може через виниклу нестійкысть уваги. У цьому випадку ваші зауваження, яким вона все одно не в силах слідувати, ще сильніше перезбуджують її і роблять упертою без межі.
- Якщо дитина загальмована, всі Ваші прохання ігнорує, задумавшись про щось своє, своєю повільністю нібито спеціально бажаючи вивести Вас із себе - краще порадьтеся з дитячим психологом і постарайтеся зробити все можливе, щоб знайти найменший привід для похвали маля.
- Знайдіть спосіб переключити інтерес малюка, підберіть завдання, щоб він виконав його з успіхом, і обов'язково потім похваліть його.
- Не сперечайтеся з дитиною, не сваріться з нею і по можливості якомога менше забороняйте - у всіх малюків підвищений інтерес до того, що "не можна".